Місце запису: с. Будилка, Лебединівський р-н., Сумська обл.
Дата запису: 21.07.2005 р.
Хто записав: Хрін Людмила Миколаївна.
Респондент: Піщанська Євдокія Федорівна, 1922 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Будилка Лебединського району Сумської області
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
Дуже пам’ятаю. Мені тоді виповнилося 11 років.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Сталін таке зробив, подавив людей. Брат помер у 18 років, дуже просив їсти, але не було чого дати. З великою біллю і сльозами на очах пригадується: порпалися біля хати горобці, так він просив поскубти горобчиків зварити їх, щоб наїстись. Так і помер, бо горобців не було сили дістати.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Активісти гади відбирали все. Відвозили до сільради. А далі де це все дівалося я не знаю.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Була винагорода. А яка я не знаю. Коли до нас під’їзджала підвода зайшли двоє чоловіків і жінка і почали шукати зерно, штрикали кругом палицею і знайшли на печі, забрали все.
Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Не пам’ятаю. Але думаю, що не було ніяких. Я ще була малою.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Може і били не пам’ятаю, на Соловки засилали на Гречаний хутір за Московським Бобриком.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не знаю, але при них були палиці, батоги.
Як люди боронилися?
Не знаю.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Не можна. В хаті стояв сундук, під сундуком викопана яма, там була схована пшениця. Активісти знайшли і віддали все в сільраду, і корову відібрали. Якби була корова, то батько, мати і брат були б живі.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Активісти. Перекопували все на городі, перевертали все в хаті, не можна було ніде заховати.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Активісти приходили, об’їзщик. Були чоловіки й жінки.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ніде не можна було заховати. Скрізь знаходили.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали їсти. І давали зароблене зерно. А потім відбирали, а на наступний рік взагалі не давали зерна.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Забирали усе і одяг і скот, речі які були гарні.
Що таке закон про „п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?
В полі не можна було взяти жодного колоска, бо за це садили в тюрму, або на висилку, тільки можна було з’їсти на полі, щоб ніхто не бачив.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні не дозволялося. Треба було збирати і віддавати все в колхоз.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Поля і комори охороняв об’їзщик.
Чи люди хотіли добровільно іти в колгоспи?
Хто хотів з людей ішов, якщо були якість харчі залишалися вдома, а в кого не було нічого ішли в колгосп щоб заробити хоть щось поїсти, хоча не було і сили.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували, але не пам’ятаю як.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Було все вдома. У нас корову відібрали, а сусіди ховали в лісі.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Ходили і вдень і вночі, в любий час.
Скільки разів приходили до хати?
Ходили поки не заберуть усіх продуктів.
Коли, люди почали помирати з голоду? ‘
Помирало найбільше людей навесні 1933 р. Але в нашому селі померло не дуже багато. Спас спиртзавод, бо їли барду. Навіть з Олешні приходили до заводу, просили їсти.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Патронат опікувався сиротами, ясла були, детский сад. Підгодовували дітей чим могли.
Хто не голодував у селі і чому?
Активісти не голодували, тому що вони були при владі.
Хто зумів вижити?
В кого було що їсти той і вижив, а в основному їли барду.
Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Не ділилися, нічим було ділитися. Хоть і болісно згадувати, але все таки розкажу про сестру Параску. Вона працювала на спиртзаводі, а мати була лежача, від голоду пухла, і послала дочку Тетяну, мою сестру до Параски, щоб та дала барди. Коли Тетяна попросила у Параски барди, та відповіла хоть і всі повимирайте, я вам нічого не дам. Так і померла мати голодною. А я з Тетяною залишилися живі.
Які засоби вживали до виживання?
Все їли діточки: собак, котів, сосняки щавель.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Моя сім’я нічого не мала.
Чи споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Щавель, траву, сосняки, листя з дерев їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Гнізда гороб’ячі драли, голубів, ластівок.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Нічого було міняти. Активісти забрали усе.
Чи був голод у містах?
Не знаю.