Місце запису: невідомо
Дата запису: 10.03. рік невідомий.
Хто записав: Халобаєва Марина
Респондент: Перевезій Андрій Васильович, 1920 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Крушинівка Бершадського району Вінницької області.
Діду Андрію, розкажіть мені щось про голод 30-х років, який у Вас на селі був.
Добре. Я тоді старший у сім’ї був. У нашій сім’ї було 6 дітей, ненька, батько. До голода ми жили непогано, 2 корови було, город, хатина – … зимою не мерзли від холоду. Але вже десь з 29-го року почали у колгоспи заганяти. Комнезами у нас корову забрали, іншу, правда, лишили. Мати в колгосп пішла, а батько не схотів, так його за це в тюрму на 5 років забрали. А ми мусили виживати. А коли вони корову уводили, то по всіх хаті їжу шукали, навіть, з печі все повигрібали і вишли з-туди все.
Малі було та мені й матері. Я найбільше Христинку та Митька любив…так малі під час голодухи бігали у поле уночі, крали бурякі там. Додому приносили, де мама з них та з гнилої картоплі юшку варила. І цього вона, по-троху нам давала.
Я в той час пастухом у хазяїна був, так він після роботи мені трохи молока давав, а я його додому ніс, де й ділили. А мати в колгоспі працювала, де їм пайк невеличкий давали, хліба там трохи було. Але мати з часом пухнути почала, особливо, коли то їй важко було до колгоспу ходити. Але мусили, бо пайок той давали. А ось Христинка, біднесенька, померла. Вони, коли у поле ходили, то до хати вже не дійшла: там її і заховали, біля лісу, прикрили її…Мати плакала.
Я ще я горобців ловив, вважали це за найсмачніше. З Митьком то на поле ходили, де з колгоспів зернятка збирали, а дома їх мати перетирала. В селі деякі з жителів кропивку їли, лободу, так в деяких з них водянка почалася і багато від неї вмирало по селам. А ми вижили. Тому, гадаю, що я молоко приносив, мати пайка приносила, та й трохи картоплі померзлої в нас приховано було.