Місце запису: с. Ладижннка, Уманський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 31 липня 2009 р.
Хто записав: Сергій Буковський.
Респондент: Печений Василь Автономович, 1917 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Ладижинка Уманського району Черкаської області.
Наша сім’я складалася з 19 осіб, жили бідно, а особливо у роки голодомору 1932 – 1933. Весна і літо були особливо жахливими, ми дітибажали лиш одного щось поїсти, меншеньки почали припухати. Батьки з колгоспу приносили дещо поїсти, в колгоспі двічі на день харчували. Пам’ятаю, жито викинуло колос, голова колгоспу Мазуренко Феодосій Пилипович, який головував у «Червоному колосі» косив з чоловіками жито, продавав його, мололи і кормили людей в колгоспі. Не забуваючи і про нас дітей. І коли скосили жито в покоси, це було весну 1933 року пішли затяжні дощі, він звернувся до всіх хто міг працювати і після дощів всі пішли просушувати скошене, в’язати у снопи і складати у копи. За кожну складену копу видавали з колгоспної пекарні одну буханку хліба. Ми в перший день і трохи ночі заробили 9 буханок хліба, і це була така радість, ми вперше за ці роки наїлися. Всі жителі дуже дякували нашому голові. Мазуренко Ф.П., адже він всіх спасав від видючої смерті. Він дуже поважав робочих людей, допомагав великим родинам, одиноким хворим людям, не забував про дітей…Пройшло багато років, а я і досі пам’ятаю високого, суворого на вигляд, але доброго в душі чоловіка.