Місце запису: с. Липова Долина, Липоводолинський р-н., Сумська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Дмитрушко Вікторія Михайлівна.
Респондент: Павленко Степан Іванович, 1924 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області.
Велике горе було в нас в 1932-33 роках. Люди мерли як мухи, пухли з голоду. Голодовка була страшна, не було жодної різки хліба. Отож була колективізація, заставляли йти в колгоспи. У нас в селі даже з великого города були якийсь не то партійці, не то комсомольці, які заманювали людей йти в колгоспи, мовляв краще жити буде, а ми боялись і не хотіли йти. З дому у людей забирали все, що було: зерно, худобу. А од власті були спеціальні люди, які займалися оцим таким грабежем. Забирали все і не думали, а що завтра дати дитині з’їсти. Чого тільки не видумували: і міняли все шо можна на стакан, другий пшениці, млинці з липи пекли. Ну, нам на хуторах було легше, ніж в Липовій. Ми вмудрилися трохи зерна закопати в землю, та мати по тому раз чи два юшку варили. А ще ми трохи ходили на промисли – в поля, за різними злаками. Але це діло було рисковане, бо спеціальні сторожі могли зловити, та виписать штраф, а то і в тюрму заслати, в село сусіднє, в Синівку. Важко було, голодна, холодна бігала дітвора. Людей дуже багацько померло. Ховали людей в кінці села, там кладбище було. Багато, дуже багато людей померло. Жалько. Це страшне було горе, яке спіткало всих нас. Чудом нам вдалося вижити, з голоду не померли.