Місце запису: с. Осинове, Новопсковський р-н, Луганська обл.
Дата запису: 25 березня 2008 року.
Ким записано: Горбенко Тетяною Іванівною.
Респондент: Онищенко Микола Микитович, 25.04.1928 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Осинове Новопсковського району Луганської області.
Чи пам’ятаєте ви, що був голод у 1932-1933 або у 1946-1947 роках?
Про голод пам’ятає. На тою час було 5 років.
Які могли бути причини голоду?
У 1932-1933 роках все забирала влада.
У 1946-1947 був неврожай.
Чи можна було приховати якусь частину зерна?
Забирали зерно в тих у кого воно було. Наша сім’я була дуже бідна і ховати нічого.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Людей примушували іди працювати в колгосп. Батько не пішов працювати в колгосп, а поїхав в м. Кремінна. Там влаштувався на пекарню. З матір’ю залишилося троє дітей.
Що таке закон про «п’ять колосків»?
В 1946 році працював у колгоспі у с. Осинове. Головою колгоспу була Танотченко Парасковія Минівна. За рік заробив 18 кг пшениці. Люди ходили в поле і рвали колоски. За зірвані колоски засуджували людей.
Хто охороняв поля?
Людина, яка працювала в колгоспі, охороняла поля, кого вловлять того судили за зірвані колоски.
Що було з малими сиротами?
Дітей-сиріт відправляли в дитячий будинок.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду?
Сусіди нам завжди допомагала, давала пригірщ макухи, або свеклу.
Що споживали в їжу?
Їли все щоб не вмерти, рвали листя з берестка, жолуді товкли.
Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?
Якщо було в кого що міняти їздили на Донбас.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Померлих людей закутували в ліжник і на возику відвозили на кладовище. Хоронили сусіди або родичі.
Чи розповідаєте Ви про голод своїм дітям, онукам?
Часто розповідаю про голод і дітям і онукам.