Місце запису: с. Шахворостівка, Миргородський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: члени пошукової групи краєзнавчого гуртка «Трудолюби» Синящок Ю., Шульга В. Керівник Красюк Л. М.
Респондент: Онопрієнко Яків Федорович, 1908 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Шахворостівка Миргородського району Полтавської області.
Він розповідає, як бригади ходили по хатах і відбирали їжу. Сусіди Якова Федоровича пізно змолотив пшеницю і заховав у сараї, але бригади вилучили все. До речі, сім’я сусіда 12 чоловік повністю вимерла. Якщо в когось хоч трішки було зерна – відбирали й те. Одного разу, згадує Онопрієнко Я.Ф., було якесь засідання голови сільської ради і комісії. І на цьому засіданні було вбито голову сільської ради – Маловічка Костя.
У 1930 р, був організований колгосп. Одного разу приїхали якісь люди до колгоспу і забрали все те, що було залишено на посів. Щоб не вмерти Яків Федорович їв вівсяну шелюху, навесні – липове листя, зелень. Він згадує, що в далеких селах їли кішок, але в нас – не їли. На горі змітали різне сміття і із нього щось варили. Ще він згадує, що в Кибинцях була гуральня. Там вони брали брагу і горілку вимінювали на продукти.
Він розповідає, що люди не допомагали один одному у виживанні. Кожен переживав за себе, виживали, як могли. Він говорить : «Якби я сам з кимсь ділився, то я б не вижив». Він говорить, що у місті було легше вижити. Так просто щось купити – не купиш і не виміняєш. Це потрібно було, щоб хтось був знайомий, і то важко. У місті робочим давали їсти, там не так вмирали.
Онопрієнко Я, Ф. пам’ятає про «Торгсін». Він казав, що «торгсін» у Миргороді був – збирали золото і серебро, а натомість давали муку, одежу… Яків Федорович каже, що під час голоду у селі померло близько 40 чоловік. Випадків людоїдства у селі не було.
Людей, які помирали прибирали з вулиць і хоронили на кладовищі. Там була викопана велика яма. Люди збиралися гуртом і збирали трупи, за це їм не платили. Померлих вивозили в Кибинці і скидали в ями поблизу залізної дороги. Зверху накривали дерев’яними шпалами, бо земля була мерзла Туди вивозили не тільки мертвих, а і помираючих в яких ще жевріло життя. Чи згадували померлих від голоду у церкві, він не пам’ятає, але знає, що церкву розібрали у 1937 р. (він ще там витягав гвіздки). Говорить, що церква була дуже гарна, вона була дерев’яною. Він говорить: «Де я не їздив, а у нас церква найкрасивіша». Онопрієнко Я. Ф. вважає винним у загибелі багатьох людей саме Росію, Сталіна. Він говорить, що Сталін наказав вивезти увесь хліб з України.