Місце запису: невідомо.
Дата запису: 6.10.2006 р.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Оніщенко Костянтин Єродиєвич, 1926 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Черкаси.
Ми жили у будинку технічних працівників місцевого цукрового заводу. Жили по 3 сім’ї, були діти. 1933р. дуже важкий, був довгий, бо голодним. Допомагали один одному. Ділились. Збирали цвіт акації, лободу збирали, рибу ловили. Батько був прикріплений до столови. Роздавали не на всю сім’ю, а в сім’ї було 5-ро душ. Тітка жила на розі Раділодної і Остромочильної (Волково). Хлопчик йшов до батька у столову, а на стільцях лежали два трупи. На заводі працювали люди з села, вони допомагали місцевим. На зміну везли їжу і ділились з робітниками. Завод допомагав робітникам. Патоку видавали, клерос – білу масу. Дрова давали. Це була велика допомога. З 1-го вересня 1933 р. пішов у школу № 5. Водила мама, потім брат старший – Оніщенко Сергій. Ні було випадку, щоб хтось наживались на сусідах чи інших.