- Дата запису: 20 липня 2020 року;
- Місце запису: село Перекопівка Роменського району Сумської області;
- Хто записав: Гоцуляк Любов Богданівна, методист Інформаційно-видавничого відділу Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Омельяненко Ганна Аврамівна, 14 вересня 1928 р.н., народилася в селі Перекопівка Роменського району Сумської області;
- Розшифровка запису: Софія Базько;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Перекопівка Роменського району Сумської області
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка, як Вас звати?
Ганна…
А прізвище?
Та хто зна яке тепер. Була Чубова, тоді Омельяненко, а тоді…
Омельяненко, так?
Та Омельяненко ж … та уже й Омельяненка нема
А по батькові Вас як?
Аврамовна.
А скажіть, будь ласка, якого року Ви народження?
28-го
А число і місяць?
14-те вересня
1928-го року?
Да.
А скажіть, будь ласка, де Ви народилися?
Да на оцьому ж місці… тільки так построїлися
Але в селі Перекопівка?
Га?
В селі Перекопівка?
Перекопівка.
І тут були в роки Голодомору, 32-33-го року також проживали тут?
Так.
А скажіть, будь ласка, стільки Вас було у сім’ї?
Га?
Кажу брати, сестри у Вас були?
Сестра одна була, вже немає вмерла
А як її звали?
Маруся
А вона була старша чи молодша?
Старша?
А якого року народження пам’ятаєте?
Вона… 26-го помоїму
На два роки була старша за Вас?
Да, вона старша була
А як звали Вашого тата?
Тата? Оврам…
А прізвище і також по батькові?
… Чуб Оврам Лаврентійович
А якого року народження він?
Якого року народження? Вже забула
А маму як звали і прізвище її?
Матір? Агафія, так мати вмерла мені два годи не було, отака я була (показує)
А чи пам’ятаєте Ви 32-33-ій роки, як розпочинався Голодомор?
Тай (махає рукою) стільки живу так Голодомор. Пам’ятаю того шо тоді время було таке… оце іде сокланяється, йде, йде, впало…все. Підвода приїхала забрала. В нас тут аж двоє вмерло. Один прийшов просе «їсти…», а була ж бабуся в нас ще, так каже «Нема чого, ось блини пекла так наші не хотять, а гречана полова її запарили і ще пом’яли ту полову і не їли.. наші не хотять їсти…» Дали тому чоловікові два ті блинчики, так не бачили коли він їх і ковтнув. З’їв каже «дайте ще бо тут…» «вмру», а бабуся каже «тільки не вмирай на ось» винесла на тарілці, оддала і він оце (показух в сторону виходу) двір пройшов і не вспів сісти, там лавочка така, він не вспів сісти… впав і готов. На шо ж.. трудне время було.
А багато в селі людей померло? Ви кажете, що їх збирали і вивозили, куди їх вивозили?
Ну десь на кладбище, чи куди одвозили підводою скидають землею прикидають і усе. Так шо… не ходила я тоді бо мала була.
А Вас розкуркулювали, чи ні?
Та шо нас розкоркулювать як у нас нічого такого не було. Уже не було ні… ну у кого брали, а у кого нічого не брали оооо… хто в колгосп не записувався так забирали, особино в кого була яка одежа лутша. А в нас шо? Було полотно. І в матері було полотно, бо мати їздила на заробітки розказує тітка, шо їздили в Одесу там, той…
А скажіть, будь ласка, у Вас була корова чи можливо кінь у тата був? Якесь господарство
Були. Вже не брали ніде ні в кого нічого. Прийшов один, а батько в сараї прибирав там… він сів і балакали, балакали, шо він казав не знаю, всього ж не спомниш. Тоді батько вивів коняку і упряж оддав «на», каже «давай і корову». Забрав і корову. А була там така лавочка у хліві, сарай такий довгий був, а на цьому сараї стояли мішки із зерном… «давай» каже і зерно… на тому сидів… виліз батько, зерно… не знаю стільки там його було, ну так каже батько, шо за дверима мішок стояв так мабуть не бачив бо сидів каже і командував, шо давай, давай… На воза поставили на воза «і корову вигонь», вивів корову. Баба плаче каже «та хоч коровки не беріть, дітки малесенькі матері немає, а ви забіраєте», а він каже «Ваші діти, що хочте те з ними і робіть». Пішла баба в хату плаче… та більшечка була, а я совсім мала була. А він тоді запрягать, а не знає як «запрягай» каже батькові. Батько запріг. Запріг він коняку, він тоді сів… а другий з ним був так коло воріт стояв. Ворота одкрив, а той виїхав з двора і батькові нічого, ото забрав… і той ворота зачинив і сіли вони й поїхали. А батько каже «оце похазяйнували все», а баба плаче каже «шо ж дітям їсти давать як ніде немає нічого». Ну шо ж… По сусідськи, оце ми живемо отут немає того хати, бо тут жили ж молоді, молоді вистроїлися, а тут вона стара хата… погана вже була продавалася так ми з чоловіком купили хату та зять і ще батько це воїна кончилася в….
А скажіть, будь ласка, Ви кажете, що один мішок не побачили, бо десь стояв за дверима, то його так і не забрали він залишився?
Га?
Ви кажете, шо один мішок не побачили з зерном, який стояв за дверима
Ага.
То він залишився у вас, то зерно залишилося його не забрали?
Як один ж ото остався, а те все забрали, не знаю стільки тих мішків було, шо забрали. Забрали. Стали…
А потім повторно до Вас ще не приходили, не шукали більше?
Ні не приходили до нас більше, тільки… ми ж дівчати невеликі були бігали ж може гуляли десь. А бабуся вже ж стара була. В неї чотири сини було і сама виростила їх так уже ж не годна була, не знаю стільки казали їй… дев’яносто чи…
А як звали бабусю, пам’ятаєте?
Параска.
У Вас в сім’ї хтось помер від голоду?
Га?
У вас в родині хтось помер від голоду в 33-33-му?
Ні, ні, не помер з голоду, бо було… тіки стала кропива рости, така маленька уже було пощіпуємо її, тим попариш кип’ятком, тоді покришиш і лободу і воно…
А чим ще харчувалися, що ще їли щоб вижити? Можливо ходили по якийсь цвіт акації чи цвіт липи, не їли такого?
Га?
Кажу можливо ходили у ліс і збирали якісь ягоди чи можливо…
А були в селі люди, які не голодували, які мали шо їсти?
А ті не голодували шо в людей забирали.
Тобто, ті шо забирали це були місцеві, да? Це не чужі були? Це були свої?
Свої.
А були можливо доноси? Міг сусід донести на сусіда якщо той ховав якесь зерно чи якусь їжу?
Га?
Кажу чи були доноси, чи міг сусід донести на іншого? Сказати шо він десь там ховає зерно?
(думає) туди ж дальше всього ж і не побачиш, бо не підеш, а у дома де по сусідськи що робить побачиш… та, а ті були вже як стали… ті…
А як ви, думаєте, оце що зробили Голодомор, хто зробив Голодомор, хто забирав їжу?
Хто? Підвальний знаю, Колісник, це були там… ммм, забирали. І вони тоді ж умні були, а ми ж дурні були. Не було нічого і нікому пожалуваться. Там як так ноччю привезе…. змелить муку тоді, так вони ж біді, негодні. То було хлопець маленький їх, це вже трохи перейшло, так було прибіжить ми більшечкі, а він невеликий, так каже «ще не і снідав і нічого», а то було кажуть батько «так, а чого не сніда?» «та й я ще не снідав, а тільки з’їв кусочок колбаси, яєчко і ті, молочка випив, а снідати не снідав». Це суп він не їв. Ой…
А в селі люди допомагали один одному? До прикладу, хтось же був багатший, хто мав, а був бідніший в кого не було, ну кого розкуркулювали, чи допомагали?
Ні, ні, ні.
Ніхто не допомагав?
Ніхто не помагав нікому.
А ви чули колись таке чорна дошка?
Га?
Чорна дошка чули про таке колись?
(довга пауза)
Були такі села, які заносила на такі спеціальні чорні дошки, які не здавали зерно.
Не знаєте такого?
Так шо ж оце батько… полотно було, но полотна вони так не брали ж бо воно не таке цеене. А в кого ж ото светера були то шо воно так… це хтось на заробітки їздили. Заробляли яке тай купе собі одежину яку – позабірали. А на базар було прийде батько, піде на базар… кажу, а там продають багато, вони вивозять і печене, і хліб, і мука, крупи.
Ukrainer: Може води запропонувати
На базар в городі в Ромнах оце…
Так він возив це полотно і в Ромнах на базарі обмінював це полотно на хліб, да?
І оце на базарі ж… було батько у мішок накида оце і полотна візьме, і рядна візьме, не було ж тоді такого і на базар попрода стільки там… купе хлібину і це шоб по кусочку як одріже, то скибочку… по кусочку всім.
Тобто, він віз полотно, полотно продавав, а за ті гроші купував хліб?
А як, треба ж шось було купить…
Чи він можливо те полотно обмінював на хліб?
Та…
Обмінював?
Ні, нє обмінював
Просто продавав?
У кого ж не було і полотна, а треба було шо небуть… я ходила і кохта, спідниця з полотна пошита.
І він забрав це одяг і його тоже обміняв?
Га?
І він забрав цю вашу кофту і спідницю тоже в Ромни на базар і обміняв на хліб чи нє?
Нє.
Ні, Ви ходили?
Ми ходили таке ж удіте. Сіяли коноплі мочили їх і тоді мняли та було…
А скажіть, будь ласка, можна було говорити тобі про Голодомор шо він був? При радянській владі?
Шо був… знаю балакали ж, осьо те картошку первий год посадили в колгоспі там у полі вона й вродила отака завбільшки (показу на руці) була й маленька, а то й така здорова, оооо, ну й ходили і збирали, була здорова, здорова…
Це ходили в 32-33-му чи вже після Голодомору?
Ні, це ще, мабуть, у 33-му, та хіба все заповниш.
А чи згадуєте сьогодні цей час, ті роки 32-33-ій?
Аааа, згадуєм і багато. Знаю шо була в мене подруга. Прийшла каже шо чоловіки чи зроботи йшли там, чи шо… стояли балакали. Так от каже картошку… там були ж морози сорок градусів, а вони взяли і поодкривали, ну і шо ж там якась трава була на аналіз брать, но ото ж брали та кажуть що хто ж це… отакі морози були вона й морезла. Це шо вони там брали померзла закрили і стояла та картошка. А там чоловіки балакали, а ця подруга ж стояла слухала. Вже й шукали де та картошка, ну хто зна де. Давай ідемо взнаємо де ця картошка була, пішли взяли по відру… це ж як ішли чоловіки з роботи балакали, ну ще в школу не ходили. Взяли відра і лопатки підемо туди де, ну… це перейти шлях тоді стіки треба йти, ну пішли й пішли і дойшли, таке ж воно видно шо яма була може там сіла трохи, бо… було так ми давай же ш зразу накопали картошка, давай трохи розкопаємо наберем картошки, а вона ж вонючаааа, вонючааа (прижмурює очі). Так взяли набрали картошки без землі без нічого. Вона така здорова у відра взяли і додому прийшли, кажемо завтра з утра підемо, бо як узнають, то виберуть. С подругою, вона з батьком, дядько тут сам не брав жеж нікого, і ми з сестрою. Взяли ж такі тачка було, і ото набрали тієї картошки, ооо. Картошка тож вонюча, хто зна яка і поїхали додому.
А коли це було, коли Ви ходили по цю картошку?
Га?
Коли Ви ходили по цю картошку в 32 чи 33-му? Чи це було після Голодомору?
Це і 33-ій не було ніде нічого.
Тобто, про картошку це було після Голодомору?
Не було ніде нічого і ту ж картошку узяли ще ми тачку і це ж дядькові сказали, хрещений наш батьковий брат рідний їсти… голодний ж і все, так ми то… подруга із батьком і поїхали ж тачками далеко-далеко…
Оператори: Михайло Шелест та Олег Сологуб
Фотограф: Валентин Кузан