Місце запису: с. Дмитрівка, Машівський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 24.05.2009 p.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Олешко Софія Никифорівна, 1925 р. н.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Дмитрівка Машівського району Полтавської області.
Софія Никифорівно, ми хотіли б поговорити з Вами про голод 32-33 років.
Ой, якби ви знали як це тяжко згадувати. Такого і в страшному сні не придумаєш.
Бабушко Соня, скажіть, де і коли Ви народились та де були в період Голодомору?
Дітки, народилась я 1925 году. Народилась в Дмитрівці, і нікуди звідси все життя не виїжджала. І голод тут пережила з своєю сім’єю.
Розкажіть як Ваша сім’я пережила ті страшні часи?
Сім’я у нас була невелика: папаша, мама, я та сестра Марія. Вижили то ми всі, але були на грані смерті, ледве дотягли до нового врожаю. Останні тижні так харчувались практично бур’янами, їли особино кропиву та білу акацію. З кропиви варили відвар, а з білої акації – квіточки. Споминаючи ті года, так і акація наче тоді пахла по-другому, так смачно-смачно. Ходили ми майже вже пухлими від голоду. Часто доходило до того, шо ноги лопалися і сочилася з них вода. Тільки одному Богу видно, як ми страждали і йому одному угодно було. щоб ми такі пухлі та слабі вижили.
А не пам’ятаєте, який був урожай літа 1932 року?
Малою була, то дуже не помню, ну батьки говорили, що щось таки вродило. А те, як відбирали зрізалось в мою пам’ять, як ми з Маньою виглядали з печі, а активісти шастали по хаті, в надії щось знайти та забрати, а папаша був хмурий, а мама плакала та заламувала руки.
А чи не допомагав Вам хто-небудь?
А хто поможе, як всі голодні та пухлі, і всім їсти самим хочеться.
Никифорівно, а чи не пам’ятаєте Ви чи не було в Дмитрівці патроната?
Був такий, колгоспний будинок, куди забирали дітей, якщо батьки вмерли. Соня Прокопівна Литвин була там нянькою. Молодою дівчиною вона там робила. Довгенько там жив Хоменко Яша, який остався круглим сиротою, бо всі рідні померли. Він і прожив так все життя в Дмитрівці. А завідувала Ніла Павлівна. Фамілія по чоловікові – Асауленко. Сироткам там їсти давали, варили. Щось колгосп давав, одівали їх, обували, а літом вони ходили в колгоспі робили, то череду пасли, то в огородній.
А не пам’ятаєте, де хоронили померлих?
На сільському кладовищі. А збирали померлих підводами. А дехто ховав дома, в садках.