Місце запису: м. Монастирище, Уманський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Олексієнко Лідія Григорівна, 1937 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Монастирище Уманського району Черкаської області.
В сім’ї було четверо дітей. Мати працювала на постійній роботі в полі, а вижити дітям допомогла бабуся. Вона ходила до лісу з старшими дітьми, збирала насіння з липи, перетирали його і пекли коржики. Також варили равликів, перетирали жолуді. Від цієї їжі дуже нудило.
Менші діти збирали гнилу картоплю окремо, сушили її, а потім використовували в їжу. Картопля вродила, як горох. Це був 1947 рік.
Але бабуся моя розповідала про 33 рік. Сусідка мала маленького хлопчика, зварила його, але з’їсти не встигла, бо люди зашкодили. А інші люди зловили її старшу онуку, закрили в погребі і лише щастя для неї, що їх маленький син випустив, не знаючи для чого вона сидить в погребі. В 47-му році в селі таких страшних подій не було.