Місце запису: с. Мала Білозерка, Василівський р-н., Запорізька обл.
Дата запису: 16.08.2005 р.
Хто записав: Бондаренко Олексій.
Респондент: Окопна Ольга Миколаївна, 1921 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 році?
Так, пам’ятаю, але дуже мало, адже я була ще маленька, 10 років мені було.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду?
Чого голод був? Та хто його знає? Ходили по домам, забирали продукти, а тоді ще й неврожай приключився.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то, хто це робив?
Хліб по домам збирав голова сільради М. Верходуб із своїми помічниками.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Такого не пам’ятаю.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?
Люди, які приходили за хлібом, спочатку щось розказували батькові і дуже довго, напевне, умовляли віддати все добровільно, а ж потім рискали по всій хаті.
Чи застосовували до людей покарання?
Точно не пам’ятаю, але ще батько говорив, що когось забили до смерті, сусідів арештовували, а за що точно не скажу. Деяких висилали із села та цілими сім’ями (тих, хто був заможніший від інших односельчан).
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Особисто я не бачила.
Як люди боронилися?
Більшість підчинялися, як же ж іти проти влади?
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів?
Та ховали як могли і де могли, ховали, їсти ж бо хотілось.
Хто і як шукав заховані продукти? Скільки їх приходило до хати?
Як я вже казала голова сільради, а з ним до хати заходило ще п’ять чоловік, а хто вони були я вже не знаю.
Де можна було заховати продукти харчування?
Продукти ховали в соломі, закопували в землю. У нас в хаті був полик (із досок, а на ній матрац), де старша сестра спала; от в той полик батько зерна насипав. Коли знов прийшли із сільради, по продукти, сестра й сховалися туди (чого тільки не знаю, може злякалася). А той чоловік зайшов та й сів на ту поличку і розповідає щось батькові, та довго ж, а сестра бідна сидить і дихнуть не сміє. Добре, що все благополучно закінчилося і сестра жива, і зерно в нас залишилося.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Не давали, всі бідували однаково, наскільки я пам’ятаю.
Забирали лише продукти чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Забирали тільки продукти, а худобу забирали коли колгоспи робили.
Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Та не чула.
Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?
Дозволяли, я мала все ж за колосками на поле бігала, нікого не боялася.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп? Де переховували худобу?
Самі зразу не йшли, в колгоспи забирали все, забирали худобу, птицю, землю. А куди селянину без землі, хочеш не хочеш працювати йшли в колгоспи. Хоча попервах все майно ховали по посадках, коморах.
Коли почали люди помирати з голоду?
Та десь з початку 33 року, бо їсти вже зовсім нічого не було.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалися держава?
Хто там тими сиротами опікувалися, жили самі по собі декого родичі забирали або ж сусіди приглядали.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
В кого були родичі в місті туди дітей, допомагали. Мабуть, горожами менш бідували ніж селяни.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння, диких тварин, птахів?
Їли все: полин, щирицю, кашку з акації, робили перепічки із трави, ловили мишей, пацюків, горобців, ворон, а собак і котів по селу зовсім не ходило бо їх вже і не було.
Чи відомі Вам випадки людоїдства у вашому селі?
Про таке не чула.
Де їх і хто хоронив померлих від голоду?
Гробків таких як зараз не було, людей ховали, а де, точно не знаю.
Чи поминають померлих від голоду?
Поминає кожен у своїй сім’ї, у своїй пам’яті.
Чи згадують померлих від голоду в церкві?
Не згадують ні тоді, ні тепер.
Чи є у Вашому селі церква?
Є православна.
Чи сучасна молодь села знає про голод?
Напевне знає цьому ж і в школі вчать, та й по телебаченню розповідають.
Кого Ви вважаєте винним у смерті людей від голоду?
Навіть і не знаю, померлих не повернеш та й часу пройшло багато.