- Місце запису: село Малютянка, Києво-Сятошинського району, Київської області;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: Міщенко Людмила Леонідівна;
- Респондент: Новіцька Катерина Сергіївна, 1918 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в селі Малютянка, Києво-Сятошинського району, Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
46 році я не помню, я не була, ми були на Уралі, а 33 пам’ятаю, канєшно.
Памятаєте?
Аякже.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Да.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Свої сільські найманці ходили і вигружали в комору геть усе.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Нє.
Не було. Влада не давала грошей?
Нє.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Ніхто нічого не мав, приїжджали до комори, забирали вигрузили все до тла, ніхто нічого не давав.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Нє, ну раньше ото куркулів висилали, були ж куркулі, щитали двоє коней, так уже й куркуль.
Ми за 32-33 рр.
Оце ж 32-33, куркулів висилали, а то зробили Сталін таку голодовку. Вони вигрузили, приїхали з комір усіх людей позабирали, вигрузили і всьо.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
А хто їх знає, нє.
Не мали?
Нє.
А люди?
Я знаю, не знаю я.
Як люди боронилися?
Як люди? Кричали гвалт, плакали, все боронилися, а з ними боронитися, як їх багато. Допустім прийшли до моєї матері, а мати одна, як вона буде з ними боронитися. Забрали да й усе.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Та, вони кругом були ходили, шукали, не можна було нічого сховать. Шо там ховати!
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
А Бог їх знає.
Скільки їх приходило до хати? Чоловік чотири, п’ять?
Чоловік чотири, п’ять.
Чоловіки?
Чоловіки, канєшно, а хто ж піде.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Да, да.
Давали.
Давали, в колгоспі варили, спеціально була столова і давали їсти, столова спеціальна була.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Цього вони не брали. Худобу брали, зерно брали, отаке брали.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Вони сажали людей за п’ять колосків. Людей сажали в тюрму. Підеш, колосків збирать, вони колоски забрали і жінок сажали в тюрму.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Нє, вони не дозволяли. Воно пропадало і вони не давали, гонили, не давали збірать.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Свої люди і свої гавкали.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ну, хто хотів, а хто й не хотів, то силою силували, забрали.
А як силували?
Забирали коні в них, корови в колгоспі.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Ну конєшно переховували. Десь і у лісі, десь отако переховували, а шош переховувать, де у кого лісу нема, де ж воно переховає. Прийшли, забрали та й усе.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Дньом. Приходили дай забірали.
Скільки разів приходили до хати?
Ну, вони раз прийшли забрали, дай усе. Чого їм ходить несколько раз до хати.
Коли почали помирати від голоду?
В 33-му году.
Сильно всі помирали?
Помірали здорово, пухли, помірали.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Хто там ними опікувався тими дітьми, отак і діти вмирали. Ми ходили, збірали картоплю мерзлу на полі. Це ше було щастя, як зайдеш мерзлу картоплю.
Хто не голодував у селі і чому?
Ну, которі люди може трошки зажиточніше жили, то може й ті не голодували, а більшість людей у селах голодували.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Та хто там кому помагав, не було чим помагать, жили хто як міг виживав.
Які засоби вживали до виживання?
Ну, я ж вам кажу літом чи весною ходили, як сніг розтав, ходили збирали мерзлу картоплю, з листя пекли млинці.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Ні! Нє, яка там, у нас там вообще в селі мало родичів було, бо мати моя нетамошня, то в нас вообще родичів не, родичі не помагали, може, десь і вони їх хтось комусь помагав. Например, мені, нашій сім’ї ніхто не помагав. Мати ходила в Київ, прала бізизну, покойна, у євреїв ото нас тіки виручало з голоду і мене тягла було туди і я там коло неї трохи піддержувалася. Бо мати була, як піде на цілу неділю, стірає там євреям. Вони нас тільки й виругали, вони виругали багато нас і наші знакомі євреї і після войни їздила до них, ті люди нас багато виругали. Оце нас тільки й спасало, бо були померли всі з голоду.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Да, да аякже. Це уже як наспіло воно, а весною, як нічого ж іще ж нема, то ходили по полях і збирали мерзлу картоплю. Де куча картоплі лежала, там осталася якась картопля, то це щастя було, як знайдеш мерзлу картоплю, приносиж додому і мати пече млинці. А на чому пекти? Олії немає, нічого немає, на сковорідку кинула, кришкою накрила та воно підпиклося трохи, дай усе. Ще було щастя.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
З липи.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Кого?
Птахів там, різних. Ну, мало хто, дехто жаби їв?
Ой, нє.
Нє, такого не було?
Такого не було.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
А де, в кого можна було виміняти, купить. Це треба було йти в район, а гроші де? Грошей же не було.
А виміняти?
Нема там у кого в селі, хто буде в селі в кого мінять шо? Це треба, ну їздили одне время їздили десь у Западну. Їздили, міняли. В Западну їздили міняли, бо й мати покійна моя їздила міняла вже тряпки.
Чи був голод у містах?
В городі?
Да, в місті?
В городі не було по-моєму голоду, там очередь стояла за хлібом, але ж не було грошей, шоб поїхать купить хліба, а без грошей же ніхто не дає. Ну, оце мати там назаробляла у євреїв, стірала білизну. Мати там якусь копійку заробить, то привезе хліба. А тоді я пішла вже в 13 годів, пішла в куширку, в радгосп. Отут Крушивка с за, ну недалеко від нас, то там радгосп був, то мені було 13 років, то я вже робила в тому радгоспі, нам давали по кілограму сухарів, той радгосп був хлібопечення, там землю держали, картоплю вирощували. Це таке і ми там робили і нам давали по кілограму сухарів, то я вже, мама як заболіла, то вже пішла на роботу, брат раньше встроївся, мене туда в радгосп.
В 13 років вже працювали.
Да, да. В 13 років вже працювала. Я прашували, підгортали, копали картоплю, бо вже треба було якось вижити, тоді вже легше було. Вже я сухарі, ми з братом зекономим, вже одвозила мамі сухарі. Отам ми виживали. А пока брат не встроївся на роботу, то нам було дуже трудно.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Нє, не знаю. Чимало людей, багато.
А скільки взагалі зараз населення? Не знаєте?
Не знаю.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
В нас не було.
Не було?
Такого в нас не було, я не чула, например, такого.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Я не знаю. Я даже й не помню.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Нє.
Немає?
Немає.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Поминають канєшно. Канєшно поминають.
Чи згадують померлих в церкві?
Канєшно, обізатєльно.
А за часів радянської влади згадували померлих від голоду?
Згадували.
Згадували?
Згадували.
Чи є у вашому селі церква?
Єсть капличка.
Патріархату якого вона? Київського чи Московського?
Київського.
Київського?
Да.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Немає.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Ніхто нічого не знає. Нє, нє, не казали дітям, не розказували.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Сталін виноватий. Сталіна команда була. Це КГБ тоді була. Вони дали розпорядження силу. От село і свої сільські жлоби були, такі шо обіжали людей. Свої сільські. Їм команда була дана забрать приїхать от скікито здать в район хліба, чи є в тебе, чи немає, вони прийшли вигребли, бо це їм треба здать. На сільраду пррийшли, шо скількито треба здать хліба, от вони ходили в людей забирали й здавали.