Місце запису: с. Переселенці, Миколаївський р-н., Одеська обл.
Дата запису: 08.07.2008 р.
Хто записав: Петрова Наталія Олександрівна, Волканов Сергій Іванович.
Респондент: Нігрескул Анастасія Диментіївна, 1924 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Переселенці Миколаївського району Одеської області.
Чи Ви пам’ятаєте голод 1932-33-х рр.?
Пам’ятаю.
Які на Вашу думку причини голоду?
Ну, й сказати, шо люди голодували, а ми так посередньо, як той казав. Нас було 4-ро, мама й папа, і ми старалися. Ми робили та старалися все придбати, отаке тоді було.
Хто забирав у людей вирощене?
Знаю хто, колхоз наверно, чи як це було, земля колхозу так і осталася.
Чи приходили до Вашої хати відбирати зерно?
Чесно сказати, ми трошки мали, та, слава Богу, не забрали, ми все ховали. Та й в нашому селі всі осталися живі, ніхто не помер. Ми так не голодували, щоб хтось помирав.
Як люди ховали зерно?
Находили ямки, закривали, приходив час і розкопували. У підлозі та сіні не ховали.
Чи були за донесення винагороди?
Ні, ні не було в нас таке, хто ховав – той мав.
Чи мали ті, що приходили забирати зерно, якісь документи?
Не знаю, чи мали чи не мали, а брали скільки.
Чи били тих, хто щось ховав?
Будем казати, що і били, але нашу сім’ю Бог сохранив. Ні батька, ні матір не били, не тягали, нічого плохого з нами не робили. Ото й все, слава Богу, і пройшло помаленьку.
Чи мали вони при собі зброю?
Не бачила, що буду казати.
Як люди боронилися?
Ну, вобще сказати, щоб в нашому селі били когось, не знаю. Якщо хтось мав зерно, той прятав.
Як шукали зерно?
Ну дивилися на чердак, у огород, у коморки дивились, чи є якісь знаки.
Хто приходив відбирати?
Та той мужик вже помер.
Тим, хто йшов до колгоспу, давали їжу?
Давали трошки муки, по 2 кілограми, ще добавлялили горіх, якусь крупу, але рідко. Як хто міг, так і сохранявся.
Чи брали щось ще, крім їжі?
Не брали.
Ви чули про закон про «п’ять колосків»?
Нє.
Чи дозволяли ходити збирати колоски?
Колхоз собирав.
А якщо побачать, що хтось собирає, що тоді з ними робили?
Наверно, ніхто не брав. Весь час ходили рядком та забирали колоски, а дядько їх в мішок ложив.
Чи охоронялися поля?
Не знаю.
Були сторожа на полях?
Да.
Чи йшли люди добровільно в колгоспи?
Добровільно.
Люди ховали худобу?
Ніхто не ховав, бо неможна було.
Скільки разів приходили забирати?
Наверно, 2 рази припоминається.
Коли ходили забирати?
Вдень тільки, а може, десь і вночі.
Що робили з сиротами?
У нас можна було сказати, що такого не було. В нас кожен старався.
Хто не голодував?
Не голодували лише начальники, бо позапасалися вони, деякі повмирали, у нас мало померло.
Хтось з Вашої родини помер?
Ні.
Хто зумів вижити?
Ну, ми всі зуміли прожити, якось це було. Сусідка і її сестра каліка їм помагали, але каліка померла.
Чи Ви їли листя, траву, собак, котів?
Ні, не їла.
Можна було щось купити у місті?
Село считалось молдаванським, ми були бідними і нічого не могли купити. Старалися якось самі вижити.
У містах був голод?
Був, мабуть.
Чи були випадки людоїдства?
Ні, в нас такого не було.
Де хоронили померших?
В нас є кладовище, там і хоронили померших. Мабуть, померло двоє чи троє людей, а взагалі так вижили.
Чи поминають їх?
І тепер, і тоді.
Чи є у вашому селі церква?
Ні, є Романівні, Миколаївці.
Чи знає молодь про Голодомор?
Ну батьки розповідають, а вони хотять слухають.
Чи Ви чули про “Торгсін”?
Ні, не чула про таке.
Кого ви вважаєте винним у загибелі людей?
Не знаю хто, може й так було, що плохо було, скільки людей померло.