- Місце запису: місто Київ, вул. Лаврська, 3, Національний музей «Меморіал жертв Голодомору»;
- Дата запису: 11.12.2017 р.;
- Хто записав: Коцур Юлія Олексіївна;
- Респондент: Нечипорук Валентина Гнатівна, 07.01.1926 р.н., народилася в селі Лука Житомирського району Житомирської області;
- Розшифровка аудіозапису: Коцур Юлія Олексіївна, Вигодованець Ольга Василівна;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Лука Житомирського району Житомирської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента).
Розкажіть про свою родину до Голодомору. З скількох осіб вона складалася. Давайте розпочнемо з батька. Як його звали? Чим він займався?
Батько Нечипорук Гнат Тифонович.
Яке було господарство?
Господарство яке було? Любив дуже пчоли, бджоли. В нього була пасіка. Потім він був пасічником у колгоспі. А потім ще…
А вдома якесь господарство було в них, крім пасіки?
А як же? Свині держали, двоє свиней. Кожен рік двоє. Телятко було. І птиця була – кури. Гусей не було. Кури були.
А маму, як звали?
Нечипорук Філька. Філія… Пам’ятала, як по-батькові, та вже забула.
В господарстві у вас там був великий садок?
Великий садок…
Які дерева там росли?
Різні. І грушки, і яблуні, і сливи… Все було…
А город великий був?
Був. І город був…
А мама чим займалася, домашнім господарством?
Нє, трохи в колгоспі робила.
А до колгоспу. Поки ще не було колгоспу?
Дома була. Домашнім господарством …
А бабуся чи дідусь з вами жили чи окремо?
Окремо ми жили.
А діти в родині ще були, крім вас?
Брат був в мене.
Як його звали, якого року народження?
1921 року, Володимир Нечипорук.
У ваших батьків було двоє дітей?
Двоє.
А коли почався Голодомор, обоє пережили Голодомор, обоє врятувалися?
Да.
А от Ви пам‘ятаєте як починалися хлібозаготівлі, як батьки йшли в колгосп – вони йшли добровільно чи їх примушували?
Примушували. Ніхто не йшов добровільно. Усіх примушували.
То і батько пішов в колгосп, і мати пішла?
Да.
А пасіку вашу, коли проводили колективізацію, теж в колгосп забрали, чи лишили вдома?
Дома дуже мало… Але він займався у колгоспі. У колгоспі він був пасічником.
Як проводили хлібозаготівлі, були випадки коли зерно забирали? Респондентка перепитує. Уточнюється питання.
Було, було… Ходили з такими «дзіньдзьовами»… Провіряли чи правду кажеш чи як. Штурхали землю… Кінжал брали і проштирхали… Так …(показує, як проштирхували) Кажеш правду чи не правду кажеш…
Людей розкуркулювали?
Да, розкоркулювали
Ви можете пригадати, як це відбувалося?
Щитали «куркулем». Зразу казали, шо це «куркуль»… і наказували… Заставляли казать правду. Чи так було чи не так було…
А кого визнавали «куркулем»?
Куркулем? Визнавали усіх, хто мав шо-небуть. Сторонні якісь прибутки, той і «куркуль» був. Такі прості люди…були «куркулями» їх визнавали як… «підкуркульниками», чи не «підкуркульниками» і всяким, всяким… Видумували, шо хоч.
Як розкуркулювали людей? В них щось забирали? Як це відбувалося?
Розкуркулювали багатьох… Хто мав сторонній якийсь прибуток то вже «куркуль». І шо вже, все забирали. Пішов геть із хати.
А в тих людей, кого «куркулем» не визнавали, зерно не забирали?
Забирали… В усіх забирали…
І що вони з ним робили?
Грузили на підводи і вивозили. Кудись. Я не знаю куди. Везли кудись. Я не знаю куди.
А вашу сім‘ю розкуркулювали?
Ні.
А зерно забирали в сім‘ї? Ви пам‘ятаєте як приходили ці люди?
Забирали. Приходили і провіряли, як були ці… Чи зерно було, чи може які продукти були. А вони провіряли: «Ану подивись чи правду він каже чи ні».
Люди розказували правду, все віддавали, чи намагалися щось заховати?
Старалися ховати. На стіні, наприклад, якщо висіло чи дзеркало чи що, там заховали. Вузлик якоїсь пшениці, чи жита, чи шо… Усе, то вже «куркуль»…
Вони шукали, знаходили. Навіть той вузлик забирали?
Забирали.
А люди якось намагалися заховати продукти чи все віддавали?
Старалися лишити. Ховали… Під сіном, а ми за сінник закидали. Ну вони находили… Находили.
Як називали цих людей, що забирали зерно? Не пам‘ятаєте?
Ні.
Вони по-одному приходили чи групою?
Група, група, групою…
А зброю вони мали?
Зброї не було. Поставлені спеціально… Приходили без зброї…
Ці люди були місцеві чи приїжджали з району, з області?
Були чужі, були й свої.
А дітей вони якось милували чи ні?
Куди взяти тих дітей… Ну куди…
Ці активісти забирали тільки продукти, тільки зерно, чи й речі також забирали?
(Говорить нерозбірливо) Ну все шо в них лишалося… Шо попадало… Те лишалося… В людей те не забирали.
Вони могли якісь огірки квашені забирати, чи їм тільки зерно треба було?
Зерно, зерно, зерно…
А одяг, рушники теж забирали?
Нє, нє, нє…
З якою ціллю робилося вилучення усіх продуктів харчування?
Ну, шоб люди вмирали з голоду…
Кому це потрібно було?
Видно, такі вони вказівки мали…
Ви пам‘ятаєте як голод починався? Ваша сім‘я голодувала чи не дуже відчула на собі голод?
Ні, не дуже відчула. В нас же не велика сім’я була. Двоє дітей було. І брат ще малим пішов у… як воно називалося?… У Житомирі, у Житомирі була школа… як вона називалася … не знаю. Забулася. Про ту школу. І там був, і там його вже приписали все, і там він так і був.
Він там навчався і харчування було там?
Да. Він там навчався.
А дому приїжджав на канікули тільки?
Ні, ми до нього їздили… Як яке свято, або шо, то туди пускали.
В якому селі ви тоді жили?
Це Лука. Житомирська область. Зараз Житомирська область. А тоді був Троянів.
Троянівський район Київської області?
Житомирської області.
(далі відбувається розмова щодо місцезнаходження село Луки та адміністративне підпорядкування в 1932-33 рр.)
Внучка Валентини Гнатівни: Розкажіть, бабцю, як тато мед заховав, Ви нам розповідали завжди. Як мед заховав і як в ще когось годували цим медом.
Як Ваша сім‘я врятувалася, завдяки чому?
Мед, мед.
А мед батько приховав якось?
Да, він сховав далеко. І рятували ше сім’ю – мамину сестру Явдоху. Тоже рятували, рятувалися. Ділили між собою. Їли…зілля… Це так відбувалося.
А де він заховав мед, він його десь закопав, шо активісти не знайшли того меду?
Внучка: Під підлогою вона казала, шо під підлогою.
А-а-а, точно. Під підлогою. В хаті в нас була… тато як хату будував, то з другої сторони, в общєм зробив на два ходи хату. З другої сторони… під полом була дірка, тудою можна було заносити, завозити… все можна було поставити так, щоб було видно членам сім’ї, а так нічого не було видно заховали, ховали все.
А зерно забрали чи тоже десь вдалося приховати?
Зерно забирали, все забирали.
А що їли люди щоб вижити?
Ну чого ж Голодомор? Все позабирали… Я знаю… маленька діжка, то хвалилися мамі: «Мамо, є в нас картопелька» – «Та де?» – «Та ондо лежить біля ніжки ліжка діжка». Ой, та картопля, що всі наїдяться.
А де ви взяли ту картоплю? Заховали?
То була така маленька картоплинка, що вона ховалася під ліжком.
Щось придумували, якось намагалися вижити, що їли люди?
Виживали. Рвали, на городі збирали бур’ян.
Їли бур‘ян. З того бур‘яна мабуть якісь юшки варили?
Да. І юшки варили, і каші варили…
А крім бур‘яну, ще були якісь замінники їжі?
Бур’ян в основном.
Якісь «липники», «ліпьошки» не пекли?
Шо ше… оце на вишнях такий клей, то ліпили такі ліпьошки. Дуже було трудно.
А людям, що пішли в колгосп, якусь їжу давали?
У колгоспі… шось давали. А шо вони могли дать, якщо в їх самих не було, мусіли якось терпіти.
Якийсь же був обід в колгоспі, може якісь похльобку чи баланду варили?
Баланду варили, варили і часто траплялася із кусками, всякою мошкою.
Але їли люди, бо хотіли врятуватися.
Хотіли їсти.
А всі пішли в колгосп в селі чи були такі люди, які не пішли в колгосп?
Ну були такі, що не хтіли йти, їх заставили йти в колгосп. Треба було йти.
А були випадки, що в розкуркулених забирали будинки, виганяли з хати?
Не знаю.
А якщо сусід приховав, а інший доносив, було таке?
Були, були.
А чули про такий закон про п‘ять колосків?
Це хто ходив… в обшєм людей мали право (нерозбірливо) не п’ять, а одного колоска. То доносили на хто взяв.
І що було цим людям, що брали колоски? Судили їх?
Нє, не судили, а всяко наказували.
А дозволяли збирати на полі колоски після того як зібрали врожай?
Це дуже-дуже треба було уміть підійти і зібрать, щоб ніхто не бачив.
Бо якщо побачать, то карали?
Карали.
А дітей посилали збирати, чи також їх карали?
Також карали.
А поля ці охороняли?
Ніхто не охороняв. Я пробачаюсь, був наглядач, який ходив і провіряв чи там було шо, чи не було. Все провіряв.
А в колгоспі комори, в яких зберігалося зерно, їх хтось охороняв?
Охороняли… охороняли.
А люди, які голодували, ходили там просити, чи всі були налякані?
Ніхто не ходив, боялися навіть рота роззявить.
А були такі люди, які не голодували?
Наприклад, наша сім’я, нас було тільки четверо, і то бабця… на їжу нас було троє, голоду такого не було. Не скажу що ми так голодували. В нас була своя картопля.
Ще якісь овочі були – буряки, морква?
Овочі були – огірки, помідори.
Квашене лишилось. А бувало що в людей все розбивали, щоб нічого не лишилось?
Не знаю.
А худобу теж забирали?
Худоба лишилася, не забрали, але годувать чим було? Хто його знає. І ці корови вже… їли бадилля із картоплі, воно було дуже добре, їли все.
То молочко трошки було?
Трошки було. Трошки було молока і…
А люди допомагали один одному, родичам?
Родичі допомагали. У нас був мед, то завжди мати давали своїй сестрі. То ми рятувалися медом.
А у місті можна було щось купити, обміняти, щоб десь хліба знайти? Ходили люди в місто?
Ходили.
Щось можна було там знайти?
Да.
А у вашому селі люди помирали від голоду, чи якось ще трималися?
Були, мерли. Одна жінка втопилася, нарошне пішла втопилася, щоб не бачить як діти мерли, як її діти будуть умирати… Страшно навіть згадать…
А що тоді було з дітьми? Вона втопилася, а діти самі лишилися?
Самі лишилися.
А вони вижили?
Я не помню чи це вони вижили, чи не вижили.
А Ви тоді ще в школу не ходили, чи в садочок?
Нє.
А коли були в колгоспі на роботі, Ви вдома самі були?
Я була сама вдома.
Вас закривали в хаті?
В хаті, в хаті. Я раз була вибила вікно і сказала, що то не я, а дядько прийшов якийсь і вибив скло.
А чому ви розбили – гралися, чи хотіли вийти з хати?
Не гралася – хотіла вийти.
А людей в селі багато померло чи не знали Ви?
… Я вже казала, що жінка втопилася, то я помню таке. А так я не помню.
Чи ховали тих людей також не пам‘ятаєте?
Не помню.
А зараз в селі поминають тих людей, що померли під час Голодомору?
Поминають, поминають. Багато-багато померло, їхні родини поминають… (нерозбірливо) Мій чоловік в Кодні був зачитував хто помер, а хто не помер з голоду…
Внучка: То бабця вже вийшла заміж за діда і переїхала в інше село, в Кодню. І дід займався дуже цією темою і поставили меморіал жертвам Голодомору в селі Кодня. Це бабця розповідає, що він зачитував імена, бо він якось більш пам’ятав, шукав. І він цю тему завжди в школі дітям розповідав, ну тоді ще не було такою культурою. Але він так намагався. В Кодні більше бак було. Бабця з років 20 з дідом була і жила в Кодні, то вона якраз це пам’ятає.
Як Ви думаєте, треба розказувати про Голодомор молодому поколінню?
Треба-треба… щоб вони знали, що це було.
А діткам?
Діткам також треба розказувать. Вони ше не пам’ятають такого, не запам’ятають, але треба розказувать.
А як Ви думаєте, Голодомор змінив людей? Відношення в суспільстві змінилося після Голодомору?
Трохи люди стали розумнішими, стали одне одного шанувать. І любили, робить заставляли і любили одне одного. Зовсім інші стали люди.
А як Ви вважаєте, Голодомор був геноцидом української нації, чи був Голодомор, тому якийсь неврожай був чи якісь там погодні умови?
Це спеціально… спеціально зроблено…
Для чого його робили, як Ви думаєте?
Щоб налякати людей… щоб люди завжди думали, що можуть з усіма таке робить.
А горобців, жаб ловили їсти, чи такого не траплялося?
Внучка: Це в діда таке було – голубів всіх поїли, всі голуби зникли.
Голубів їли.
Так це під час Голодомору, чи вже пізніше?
Да-да.
А після війни в 1946-47 рр. був голод?
Такого голоду не було.
Люди не мерли?
Нє.
З продуктами тяжче було?
Тяжче, канєшно тяжче.
Але це зовсім інша була ситуація?
Зовсім друге, іначе було.
Внучка: А скільки вуликів лишилося після Голодомору?
Та там лишилося небагато, вуликів 3-4, більш не було.
А як вам мед давали їсти – по ложці чи розводили?
Я мед незлюбила і зараз не люблю. Його так давали.
Внучка: Бабця розказувала, що вона його тоді наїлась і більше не їсть.