Місце запису: с. Дяченки, Козельщинський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 03 вересня 2009;
Хто записав: пошуковий загін «Пам’ять» Козельщинського НВК. Керівник Легка Т. О.;
Респондент: Миленька (Світлична) Анастасія Кузьмівна, 1925 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала на хуторі Світли Козельщинського району Полтавської області.
Миленька (Світлична) Анастасія Кузьмівна, народилася 27 січня 1925 року на хуторі Світли, Козельщинського району, на даний час с. Дяченки Козельщинського р-ну Полтавської обл., де і проживає зараз. На хуторі Світли жили до 1939 року. В сім’ї було четверо дітей і батьки – Кузьма Павлович і Федося Омельківна.
У 30 роки була колективізація, відправляли в колгоспи, а жили одноосібно і мали невелике господарство. Хліб – то вродив, але його вивезли весь до зернини. Односельчани, їх називали буксири, ходили по дворах з залізними дротами, находили і забирали все. Люди помирали.
В колгоспі організували патронат. Приміщення для нього було в хаті дітей у яких не було батьків. А їх самих здавали в школу, до повноліття. Нас четверо дітей – брат Степан 1923 р. народження, сестри Ліля – 1913р. народження, Валя – 1935 р. народження, я, та батьки – всього шість душ – корівка була і ми вижили, бо вступили в колгосп, були пара волів, гарба, інвентар, борона, плуг, все запрягли і повезли в колгосп. А мама плачуть і ми, бо малі були. Їжу в нас не забирали.
Гирман Оля і Данило та їх дочка Вєра померли, а син Лаврентій і Даша вижили, бо виїхали на Донбас. Сімейство Іщенко теж вижило, бо поїхали на Донбас. Їсти давали похльобку – вода та може якась квасолина. Був кушин полиняний, кругом мотузочна, щоб держати і з ним ходили по похльобку.
Був Гаража Денис по-сусідству. А в його сусіда вкрали вівцю, і звернули на нього. М’ясо заховали, а кишки підкинули йому в двір. Я йшла по похльобку, а Денис серед двору обвішаний кишками. Його побили і повезли в Козельщину, а тоді відпустили. Він з Козельщини ішов пішки і проходив через с. Шепелівку, там давали баланду, а він заголожений був, попросив їсти, поїв і помер. Там десь і прикопали, додому не дійшов.
Хто живий, запрягали підводу і їздили по хатах збирати померлих людей. А сім’ї великі були, і ті хто не пішов у колгосп, помирали. З подвір’я забирали людей пухлих, прив’язували вірьовкою за ногу і тягнули до воза, а тоді вкидають до ями, аж поки вона не буде повна.
А весною, коли поля засівали, люди підповзали, шукали зерно і там помирали.
#Голодомор #Колективізація #Хлібозаготівлі #Активісти #СмертністьвідГолоду #Виживання #Сурогати #Подвірніобшуки #Вилученняпродуктів