Місце запису: с. Атюша, Коропський р-н, Чернігівська обл.;
Дата запису: невідомо;
Хто записав: Корацюба Євгенія;
Респондент: Ігнатенко Мотря Іванівна, 1922 р. н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Атюша Коропського району Чернігівської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Мені було 11-12 років у 33 году. Ой, Господи. Ну бувало ж таке у нас була корова, великого голоду не було, хліба чистого не було. У матері була олійничка, тоді ж не розрішалось. Був хліб з макухою, а на весні стали сушить клеверні квітки. Трошки муки з клеверними квітками, це було саме лучше. З молоком варили жито, воно було нудне. Ми боліли і нас рвало. Корова була яловка. В кого була картоплина поділилися. Віддавали шкорлупок Семеновичовим, в них було 5-ро дітей, а ще хтось дасть жменю муки.
Мати їздила в Харьков, ловкі два платки, віддавали всі тряпки які були, люди що там сиділи з простягнутими руками, а коли назад ідемо, а вони вже попухли і поодвалювались. А коли чистий хліб мати розділить, ми поїмо, а Миша заховає і їсть потрошку ще й ховає щоб ми не забрали. Мати ходить на роботу там суп варять і нас вона теж брали з собою і нам попаде потроху. Хліб солений лучший з макухою сем’яною. А як пожену корову беру в пляшку молока і півмакухи, мати каже: “Бери більше, Івану даси, ой Господи Боже ми не пухли.
У селі не мерло. У Платона померло двоє дітей, дождалися земної смородини, поїли і померли. Ну нас було троє батько бросив нас у 37 був головою колгоспу, а потом став конюхом. Жив погано з матір’ю. Незомічу чи їв батько макух’яники. Мати їла. Кажуть страшенний голод був на півдні, черви по стінах лазили. На Киселівці тож хтось умер з голоду, а чутки були що вимирали цілими сім’ями. Жили тут в селі. От я цього й не докажу. Був недорад, було багато дощу. Забороняли олійнучку. Була олійниця і гонили горілку. Приходили і приказували мо на нас є землява у сільраді. Кожа чинилась під кроваттю. А іде голова мати насовує одіяло. Склали акта. Суда не було. Змерзли.