Місце запису: с. Попівка, Маньківський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 12.10.2005 р.
Хто записав: Масловата Надія Михайлівна.
Респондент: Мартинюк Килина Мартинівна, 1912 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Попівка Маньківського району Черкаської області.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Урожай був, та забирали його. Забирали, а куди вони його забирали Бог його знає. А хто пішов колосочка врізати на свому полі, то судили.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі то хто це робив?
Влада.
Чи була винагорода від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не знаю.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Якщо хто сховав і знайшли зерно, то судили.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Яка зброя в них? Шпичка, палиці.
Як люди від них боронилися?
Чим же вони боронилися? – як вона заточується.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Можна було тільки шукали та забирали.
А хто і як шукав заховані продукти?
Ті шо посилав їх начальство, яке послало. Виконавець іде. Казав: “ Іди шукай”- тей іде.
А як вони шукали? Все в хаті перевертали догори ногами, чи як?
Я не знаю. Нас не шукали.
А як звали цих людей, що шукали по хатах?
Активісти.
Скільки їх приходило до хати?
Багато не приходило. Один, два.
А де можна було заховати продукти харчування?
А де ж? Не було куди його ховати. Закопаєш, сірамно найдут.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали тим їжу.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу?
Худобу забирали в колгосп. В нас забрали коні, забрали…
А інші речі забирали в людей?
В людей я не знаю. Я за себе тільки можу сказати.
Що таке закон “про п’ять колосків”, чи чули Ви про нього?
Про п’ять колосків ? Не чула.
Чи дозволяли збирати колоски в полі, залишки городини?
Люди ходили, дітей посилали збирати по стерні носили до скиртів, а людям не дозволяли.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Це не скажу. Не знаю хто.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Не хотіли. В нас один був…. Івана німого батько – Мирін. Бідний він такий був. Прийшов він з армії, чи де це він був… Прізідія ця. Збори. Приглашають в колгосп. А він встав з прізідїі та: “Товариші, колгосп – це хороша штука. Але я не йду і вам не совітую”. То його зараз за чемери вхопили.
І засудили?
Нє, не судили. Тільки вигнали з прізідії.
Чи змушували людей йти до колгоспів і як?
Змушували. Оце змушували. В нас повішався Саші Сторожучки дід. Збори зібрали тоді і батько наш, уже мій свекор, пішов на збори . І гонят, і просят щоб ішли в колгосп. А він сидить цей Григор Сторожук та “Іди в колгосп, та будеш трутнів годувати”. А він з прізідії: “Завтра будеш там, де білі медвіді”. А він каже: “Будете ви мене завтра бачити”.
Та думав батько, свекор мій, шо він десь поїде. А він геть до хати не зайшов, пішов в погрібник і повішався. Так не хотів йти в колгосп, трутнів годувати.
А як людей змушували йти в колгосп, їх били?
Не били тільки погрожували. А бити – не били.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Нігде її не переховували. Так вони і забирали її з хліва.
В який час ходили забирати в людей зерно, продукти?
В день ходили, ночою тільки в штаб гонили.
Скільки разів приходили до хати?
Не знаю. До нас не приходили. Коні забрали, батько був хороший плотнік – інструмент забрали. Клуню розібрали.
А коли люди почали помирати з голоду?
В 33 році. В 32 – то нє. А в 33 як солома падали. В нас в хаті ще батько помер, зовиця померла, чоловік мій помер, дитина померла.
А що було з малими сиротами. Чи ними опікувалася держава?
Хто там піклувався!? Росли собі отако.
А хто не голодував у селі і чому?
Хто не голодував? Не знаю хто не голодував.
А хто зумів вижити?
Хто приховав зерна, то може й вижив.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду? Чи ділилися продуктами?
А в кого ж воно було?
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Оце і споживали. Калачики отіго їли, та лободу їли, та акації цвіт. Оце їли.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Не знаю.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Не знаю.
Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?
Як я не ходила, той не знаю.
Чи був голод у містах?
Не знаю.
Чи знаєте ви, що таке “Торсінг”?
У колгоспі давали, як хто робить то це таке дають. “Шортінг”. Таке воно як … меляте.
А з чого воно зроблено? З чого цей порошок?
А хто його знає.
Скільки людей померло у селі?
Не знаю.
Чи відомі випадки людоїдства?
Не знаю.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Копали яму на кладбищі і возили бестаркою. Збирали. Василь Сторожук, покійний він. Бистаркою їздить по селі та збирає, та в яму кидає. Параска Бугайка ше не вмерла. Він приїхав і бере її. Вона каже: “Куди ж ти мене береш?” “А то ше другий раз, – каже, – буду за тобою їхати”. Взяв її живу і вкинув туди в ту яму, де ті мертві лежать. Боже мій … Вона сидить плаче, а Ксенька Бугнайка іде з Гаю, була в дядини. “Несу, – каже, – молока пляшку і якогось коржа – матаржаника”. Та Дядина дала її. “Іду, – каже, – через кладбище, плаче якась людина, приходю, Бо… Дядино, а це чого Ви тут?”. “Приїхав, – каже,- я за тобою другий раз не буду їхати. То та Ксенька скинула фартуха, хустинку та взяла її та витягла з ями. І дала її кусочок цього коржа, напоїла тим молоком, привела додому. І вона ожила і поїхала ше до дочки, і ше там собі жила. Оце таке було в ту голодовку.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Не знаю. Платили. Оце їм давали хліба, там шось давали, то то вони робили і живих возили.
Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?
На старому цвинтарі. Яму викопали, та вкидали, як ото скотомогильнік.
Кого ви вважаєте винними у загибелі людей в голод?
Це я не знаю.