Місце запису: с. Кибинці, Миргородський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 12.09.2009 р.
Хто записав: Глушко Я. А.
Респондент: Марченко Мотрона Іванівна, 1918 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Ярмаки Комишнянського району Харківської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?
Так. Пам’ятаю.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Врожай був гарний, оббирали людей.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Комсомольці заходили до хати і все відбирали. З ними був один головний із города.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не знаю.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Документів ніхто в них не провіряв чи були, чи ні. До нас було прийшли вдень, видивилися, де шо лежить, а вночі підперли двері, позабирали все. А ми у хаті всі, чує тато, шо десь щось стукає. Зразу не вийшов, а тоді до дверей та й каже жінці: «Явдохо, ми вже зав’язані», та у вікно тіки плиг, а вже немає нічого, все забрали.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Арештовували, якщо не підкорялись люди.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Зброї не було, а може й була, ну ми не бачили.
Як люди боронилися?
Люди їх боялися і не оборонялися.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Харчі ховали, але їх знаходили.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Приходили із залізними ціпками і шо де не є, все вистукають і відберуть. З тих, шо приходили, пам’ятаю Сиська Івана і Сиська Грицька – це було два брати.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Ходили по нескілько чоловік, може по 7-8.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ховали харчі і в снігу, і в погребах. Ми колись заховали стакан пшона на печі, а вони вилізли й туди, і забрали. У погребі було вириєм яму, покладем яку дощечку, висиплемо зерно, зверху ще дощечку і земелькою присиплемо. То як прийдуть, залізними ціпками вистукають і заберуть. Ще робили люди і так: в кого була корова, то під передніми ногами поміст знімуть, яму вириють, дощечку покладуть, просо висиплють, укриють і поміст кладуть.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Тим, що пішли до колгоспу був спокій.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Брали все: і одіж, і зерно, все. І ступи, і жорна, тоді не було на чім же зерна змолоть.
Що таке закон про «п’ять колосків»?
За п’ять колосків судили.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Як не вивезуть всього з поля, то ставили сторожів. З нашого села пам’ятаю Коваленка Олександра та двох братів Сиськів.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Перші йшли до колгоспів бідняки, вони йшли добровільно.
Чи змушували людей іти до колгоспів як?
Багатих заставляли, худобу в них забирали, виселяли з хат. Забране відвозили на Миргород, а коні оставляли в колгоспі.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Ніде не сховаєш.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Точного времені не було, коли здумають, тоді і йдуть. Комсомольці раз на день приходили до хати.
Коли люди почали помирати з голоду?
Точно не скажу. Не пам’ятаю. Дехто вже по осені, зимою багато померло.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Ще в 32-33 роках були дитсадки, приюти, там жили ті, шо були без батьків (сироти).
Хто не голодував у селі і чому?
Не голодували тоді ті, хто відбирав у інших.
Хто зумів вижити?
Вобщим, виживали ті, хто мотався.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Ні.
Які засоби вживали до виживання?
Їсти доводилося те, шо було. У Кибинці їздили по брагу до спиртзаводу, сіяли і їли полову гречану, а від неї тоді все свербіло, шо місця собі не найдеш.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Тоді таке врем’я було, шо ніхто ні з ким не ділився, даже з рідними, бо не було чим ділитися.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Кропиву.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору, в їжу?
Листя з липи.
Яких диких тварин, птахів, плазунів, вживали в їжу?
Горобців, голубів.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Не було за що міняти.
Чи був голод у містах?
Скрізь був голод.
Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?
Не знаю.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Немає таких відомостей.
Чи відомі випадки людоїдства?
У нашім селі і людоїдство відомо було. Жила одна сім’я, було два хлопчики – близнюки і сестра в них. Хлопці були ловкі повненькі, і все врем’я були вони разом. А тоді стали люди замічать, шо один хлопець є, а другого немає. А в лузі обнатужили кістки, і взнали, шо одного батьки вбили і з’їли, так їх (батьків) вислали, а дітей у приют оддали.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хоронили людей так: яму викопали, по вулицях проїхали мертвих на підводу зібрали, вкинуть всіх у яму і закопували.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Цього не скажу, бо не знаю.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Не знаю.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Чи поминають на святки тих померлих, так Бог його зна, бо їхніх рідних немає нікого. А в кого остались рідні, то поминають.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Згадують старі люди.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церкви у нашім селі немає.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Пам’ятників не встановлено.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Я тисячу раз розповідала і своїм дітям, і онукам про те, шо пережила.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Владу.