Місце запису: м. Кривий Ріг, Криворізький район, Дніпропетровська область
Дата запису: 2009 р.
Хто записав: Залізняк Олена Анатоліївна.
Респондент: Донька (Малюк Валентина Микитівна 1939 р.н.) свідка Волошиної Ганни Михайлівни 1912 р.н..
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в м. Кривий Ріг, Криворізький район, Дніпропетровська область
У моєї матері у 1932 році (точну дату бабуся не знала) народилася донька Волошина Валентина Микитівна. Мене також нарекли Валентиною в 1939 році. До цього часу у мами була вже донька – Волошина Віра Микитівна, 1930 року народження, вона, Слава Богу, ходила вже в дитячий садок і не так страждала в той час, їсти сильно не просила. А Валентина, коли їй було приблизно 1 рік, завжди просила їсти, та їсти майже нічого не було і так вона померла з голоду в 1933 році.
Ще мама розповідала, що моя бабуся, Волошина Тетяна Іванівна (по батьку) теж померла з голоду. Їй намагалися допомогти, приносили їжу. Особливо допомагала мамина сестра – Волошина Єфимія Михайлівна. Її чоловік міг на роботі роздобути квитки на потяг і вони їздили іноді до Прибалтики, привозили крохмалю. І ось, коли моя бабуся голодувала, то їй все, що залишалося, клали під подушку. І все те, що залишалося, доїдав вночі мій дідусь – Волошин Олексій Михайлович. Але все ж таки, незабаром моя бабуся померла, а після її смерті мій дідусь повісився, тому що не витерпів того жаху. Ще мама розповідала, що вмирали цілі сім’ї з голоду. А ще коли мама ходила працювати в поле, то говорила, що люди вмирали прямо в полі, тому що не було сил працювати. I при цьому мама говорила, що коли вона ходила в поле працювати, то одягала чисті речі, щоб якщо, що трапиться, то померти в чистому.