Місце запису: с. Осіївка, Бершадський р-н., Вінницька обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Макарчук Ганна Іванівна, 1923 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Осіївка Бершадського району Вінницької області.
Коло нас, на Мартинівці, жила жінка з дитиною. Дитина, а це була дівчинка, весною часто приходила до нас і просила їсти. Стане коло порога і стоїть, жалібно так дивиться на тата і маму. І нічого не каже. Стоїть і дивиться. У нас трохи було різних запасів, була квашена капуста, огірки, тато заховав буряків та бараболі. А ще була корова. Хоч трохи, але ми мали шо їсти. Мама дасть тій дитині чи буряка вареного чи пару бараболин. Дівчинка, а їй років сім було, чи трохи більше, поїсть тої бараболі чи буряка, а решту бере з собою і несе додому: «Це я мамі віднесу, вона у мене лежить слаба, не встає.» Руки і ножки у неї тоненькі були, мов патички. Притисне до живота бараболину чи буряк, од вітру хитається, а не з’їсть усьо, несе трохи додому. Моя мама їй якось каже: «Доню, ти з’їдай все сама. Може, хоч ти жити будеш, бо твоя мама скоро помре». А дитина на неї тільки подивилася, головою похитала. І пішла додому, понесла мамі бараболю… Померла мама, а потім дочка».