- Місце запису: село Стави, Кагарлицького району, Київської області;
- Дата запису: 2002 рік;
- Хто записав: Бойко Ю, О.;
- Респондент: Майоренко Федоська Талимонівна, 1915 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в селі Стави, Кагарлицького району, Київської області.
У 16 год я ланковою вже була у 33 – му году, я була ланковою. Ходила на ланку і я ходила, матір свою брала, і цілий табун ходило, такі которі голодали, шо вони не бачили які ті й буряки, як їх і полоть, які вони вобше. А було мати моя і баба друга, сусідка ходила зо мною на буряки. Поставлять їх по середені вони чи полють чи не полють, а давали кіло хліба і баланду таку варили нам о. От як ми жили, жили голодували, здорово голодували, а було як ідем на поле то було як не одна душа лежить то п’ять лежить: там дівка, там парубок, там дитина, там чоловік, там жінка. Отак жили, отак страдали, голодували і страдали отако о. Ходили витрушувати хліб і шо не є потрусили, а тоді голодували та померли, позабирали хліб отаке. Небуло нічого була корова у нас, а корова знаєш, дитино, велика піддержка, корова велика, велика піддержка. Було йдемо на на поле, а люди шо б ти побачила дитино, було із того з лупи, лупа така із проса, та млинці печуть, гречана полова із полови такі дируни пичуть. Ой як жили хай Господь Бог милує як жили в 33 – м у. Отаке горе було. Не ходила я, я не ходила до заводу у Стави, може хто й ходив, а ми не ходили, я не ходила, бо я ж тобі кажу я ланковою була. Я ходила кожний день на поле. Я запрудянська (зараз село Запруддя, Рокитнянського району, Київської області). У 1938 р. прийшла я в Стави о. Колись моя мати посадила трошки цибулі, а ті хвостики поодрізувала і висипала так на дорогу, така канава була, а тепер позаорували, а колись канави були о, позаорували. Ішла дівка, така гарна йшла, гарна і зайшла в той рів і вибірає ті хвостики і їсть.А брат у мене був каже:”Мамо винисіть їй молока стаканчик і дируна”. Мати й винисла, воно з’їло, дойшло до цвинтара, коло цвинтара каплиця така була здорова каплиця о, увійшло в ту каплицю та й умерло отак. Людей їли і обрізували такі ж були діти пухлі, то обрізували чисто тих дітей, ой лучше б ви діти не знали і не бачили. Грошей не платили уже ж у восени не знаю скіль вони нам давали, а то ніхто не платив, а давали кіло хліба. Хто подужав той ходив,а хто не подужав той не ходив, то вмірав.В одної жінки був хлопчик такий пухлий, що не влазив у штанці та в спідниці ходив. І найшовся такий бандіт, увійшов у хату, а він його родич, увійшов до його в хату до того хлопчика і облив його гасом і запалив, а сам забрав усе шо не є в хаті, позабірав усе отак було. Ой. Їли, й людей їли, їли й коні, їли й коні, як дохлі, то їли усе їли, шо не є в кого те й їли. Даже ходили на став (ставок) оцей горобинець, а в йому ж корінь є отакі (великі) цибалки, витягували ті цибалки із коріню того з води і тоді приносили додому мили, чистили і сушили, і мололи, і їли отаке було,отаке було. У Ставах у 46 – 47 – му мені було горіше в двічі як мені там було. Я там дитино одна була із матір’ю дев’ята, я сама менша була. То ми ходили на роботу було получимо з матір’ю 2 кіла хліба да возьмимо там баланди та возьмем пляшечку молока о. А невістці треба було кіло зоставить, бо в невістки дитина маленька, грудна отаке було.