Місце запису: с. Андріївка, Бердянський р-н., Запорізька обл.
Дата запису: 2009 р.
Хто записав: Ворона Каріна Олександрівна, Палій Вікторія Василівна.
Респондент: Майфат Галина Сергіївна, 1922 р.н.
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років проживала в селі Андріївка Бердянського району Запорізької області.
Мабуть, не було в ті жахливі часи такої сільської оселі, яку оминув би доторк зловісного крила біди. Всю надію на виживання наша сім’я поклала на молошницю – первістку, яку мама роздоїла ще до отелу. Продалася і бочка, яка в добрі часи вщерть заповнювалася борошном. Аби не висипалося мливо, щілини між клепками ненька час від часу перед засипанням свіжозмеленого борошна із середини замазувала тістом. Оте засохле тісто ми зішкрібали для страви, що складалася з ледь забіленої молоком кип’яченої води та жменьки тістової порохняви. .
Радісним, можна сказати, урочистим став для нас день, коли мама з назбираної сметани сколотила малесеньку грудочку масла. Якраз тоді навідався із сусіднього села материн брат розжитися в сестри якимсь харчем. Та чим могли поділитися, якщо самі ледве животіли. Вхопив дядько з полиці ту дещицю масла – і мерщій надвір. Мама вслід за ним вискочила голосячи: «Василю, схаменися! У мене ж шестеро дітей пухне з голоду!» Сестричка Маня, калічка від народження, благаючи крізь сльози: «Дадю, віддай!», вихопилася за матір’ю, але перечепилася, впала й забилася насмерть. Дядькові ж не судилося дійти додому. Замерз у сніговій кучугурі за селом. А нас спасали сусіди – хто чим міг. Та не всім судилося вижить