Місце запису: с. Новопетрівка, Бердянського р-н., Запорізької обл.
Дата запису: 05.10.2005 р.
Хто записав: Маханьковий Рустам Незамійович.
Респондент: Маханькова Ніна Сергіївна, 1928 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
На щот 33 года я не пам’ятаю, но мені розказувала мама.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
І влада забирала і засуха була.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Ну хто ж це міг робить? Влада. Хто, хто ж робив? Влада.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Було це діло, було. Указували, що в того є, і в того є. Приходили і забирали.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?
Та мила якісь бумажки, так хіба ми розбиралися хто це і що це?
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Ну, це я вже не знаю.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Та ну, яка зброя була? Пльотки.
Як люди боронилися?
Ну, я ж не знаю, як вони боронилися і як це обходилося. І драки були, і сварки.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ні, цього не можна було приховать. Дедушка ішов десь у якомусь селі, купив трохи, так його ж і вбили.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Ну я цього не знаю.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Ну, це були, як їх називають? Я не знаю. Приходили 2-3 чоловіка.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ніде їх не заховаєш, кругом лазили і кругом находили і забирали.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ну, давали, но зовсім мало. Зовсім мало.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Худобу забирали, а одяг не брали. А худобу забирали, що було – птиця худоба.
Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?
Цього я не знаю.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Нє. Хто назбирав, у того і отбирали.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Ну, охрана, ставили охрану і охраняли.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Ну, що в колгоспі? Їсти нада було, кому необходімо – ішли робить.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Робить змушували, щоб робили, змушували.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
А де її переховаєш? Забирали і всьо.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Ну, осінью, в основном.
Скільки разів приходили до хати?
А хто його зна, скільки? За це я вже не буду.
Коли почали люди помирати з голоду?
33 год.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Нє, ніхто ними не опікувався. Нікому не нада було.
Хто не голодував у селі і чому?
Не голодували багаті, які жили зажиточно і вони не голодуавли.
Хто зумів вижити?
Ну, хто? Хто виживав, хто помирав, хто його знає.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Ну хто зміг – поділився, а хто не зміг – сам погибав.
Які засоби вживали до виживання?
Я не знаю.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Мали, конешно, помагали. Які родичі багатші були – помагали.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Що було те і споживали. І з сахаря ото коріння якесь викопували замість сахаря варили, чай пили.
3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Я ж кажу: любе, що хоть трохи можна було їсти, ото і їли. Жити хотілось.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ну, диких. Що летить, те й піймаєш.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Ну, вимінять – міняли. Там єсть одежина яка, хто багатший, каже: «Я тобі дам ось це, а ти мені дай що небудь поїсти».
Чи був голод у містах?
А це я не знаю. Чи в містах був, а у нас був.
Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?
Нє.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Не знаю, не знаю. Виводили, і тачкою вивозили тут сусіди в нас.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Нє, не відомо.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
А на кладбище. На тачку і на кладбище одвезли й ямку викопали й закопали.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Та хто ж? Самі ж себе ховали. Родичі зібралися, повезли тачкою і похоронили і всьо. Хто ж помагав?
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей померлих від голоду?
Ну, на кладбищі. Воно вже там розрушене все, вже одне на одному коло моря. Дітки сиділи і взрослі винесе там дохле якесь, дадуть, воно з’їсть і там і остається. Погибали. Тюльку їли сиру. Все, що було, що попадалося, аби тільки хоч що небудь поїсти.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Ну, як іще є такі от старенькі, то поминають, вспоминають, а є вже, що і не знають.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Навєрно ж. Я у церкву не ходю, я вже не дойду. Я думаю, що поминають.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
У нашому селі немає, а в Старопетровкі єсть.
Чи встановлені у селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Мабуть немає, цього не знаю. Не знаю. В нас церкву зірвали німці.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Да, розповідала. Що припомниться, те й розповідала. Уже передаєш одне одному.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Конєшно ж, не винуватий, що це ж так полупилося.