Місце запису: с. Андрієво-Іванівка, Миколаївський р-н., Одеська обл.
Дата запису: 11.07.2008 р.
Хто записав: Петрова Наталія Олександрівна, Гетманець Святослав Анатолійович.
Респондент: Люльченко Валентина Ємельянівна, 1921 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області.
Я сама з второї Миколаївки. Там похоронений мій батько. Нашій матері сказали здавати усю свою землю в колхоз, а вона сказала, що не здасть, бо дітей багато в неї і годувати чимось нас треба. За це на неї подали в суд і вона отримала год тюрми. І це вже, як я родилася, її пустили додому. А потім пришлося віддати землю в колхоз і самим піти. Мама моя потім робила, то на степу, то біля свиней, а там вже до кінця свого життя.
Батько матері з Ольшаниці кожен день приносив нам хліба, кусочок якого масла, картошечки, квасольки, молочка, капусти. Всьо він нам це приносив. У мами забрали у колгосп усе, що в нас було. Забрали коняку з лошам, коровку, позабирали зерно та багато речей з хати. Скоро після цього мого брата вибрали председателем колхоза. Я була позже в городі, працювала, та після смерті матері я переїхала до свого брата.
Голодовка була. Але мама нам не давала голодувать. Мама зарізала нашого ішака, та ним ми і годувалися. Може колись приносила якогось зернинця, крупички якоїсь, молочка трохи, та так ми і жили. Ходили, ходили забирали, но корови не забирали. У нас було дві корови. Пам’ятаю, забирали пшеницю, в кого вона була, ховали по кручах ту пшеницю, закопували шоб не забирали всю. Ми собирали колоски. Ми собирали колоски ходили, собирали сою, кукурудзу. А так ходили по лісах. Там у нас в Миколаївкі були два ліси. Там ми ходили збирали гриби, ягоди, та мама виносила на базар, продасть, та купить якусь буханочку хліба. Я ходила з відрами, збирали ті гриби, мили, а потім продавали на базарі. Люди умирали, а чи от голоду, чи може від болєзні якої. Казали, шо якась болезнь ходе людей косить.
Сиротів тоді у нас не було. Даже понятія такого не було. У нас була школа, хороша дуже школа. Нам там давали по кружечці галушечок, піддержували нас. Варили незажараний кулешик, теж нам давали їсти. Церква у нас у селі була. Ходили ми в церкву на служби. Батюшка тоді вже поминав померлих від голоду. Щас я не ходю та не знаю, чи поминають, чи не поминають їх, не знаю.