- Місце запису: село Першотравневе Золотонівського району Черкаської області;
- Дата запису: невідомо;
- Хто передав: невідомо;
- Респондент: Лилиця Поліна Іванівна, січень 1918 р.н., народилась в селі Коврай (Першотравневе) Золотонівського району Черкаської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Коврай (Першотравневе) Золотонівського району Черкаської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Голод був. Не голод, а муки. Жили як всі. Їсти було шо. Хліб був. Люди жили не погано. Та це до голоду. Голодували. Їжі не було, що ж там було їсти. Куркулили. Прийшли забрали увесь хліб. Забрали все з хати. Били батька, бо хліб не хотів віддавати. Людей залякували. Палили повітки. Люди вимирали. Трясьття то комуністи те робили. Ховати їжу боялись. З села ходили в інші села, просили хліба. Було що хліб одбирали. Комуністи. Місцеві з сіл. Варили де в кого був гарбуз, пшінку. Мати міняла одижину на хліб. Набере лантух і виміняє його на хліб. Та на скільки його вистачало. Батько пішов з дому в Черкаси. Робив за хліб у кузні. Та було всього. Людей били, кидали в яму. Мама йшла стежкою, вирвала трошки колосків. Прийшли забрали. Засудили на год. І ще з села забрали. Ми ходили у Херсон пішки до матирі. Лишились втрьох з сестрами Санькою і Настею. Були діти мерли. З села возили дітей у Київ і залишали на вокзалі шоб з голоду не померли. Там люди підбирали. Померла матирина сестра.