Місце запису: с. Капустинці, Яготинський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 2003 р.;
Хто записав: Цвірко Тетяна;
Респондент: Лісова Ольга Андріївна, 1922 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Лісова Ольга Андріївна, 1922 р. н., проживала в селі Капустинці Яготинського району Київської області.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Голодомор 1932-1933 років був штучним. Винна в ньому тільки влада, яка вивозила хліб з села. Недороду було трохи. А всьому виною було начальство, яке впроваджувало політику колективізації. А голод в 1946-1947 році був пов’язаний лише з недородом.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Урожай з села забирали з району. Також багато вилучали хліб активісти з села, які описували тих, хто не заплатив, а потім вилучали продукцію.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Про доноси мови не було.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Відбирачі ходили з штиками – загострені звичайні палки. Штурхали ними в сараї, в городі, в садку, засуваючи десь палки до 0,5 метра. Жоден з шукачів не мав ніяких документів, та про них ніхто й не питав.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Щодо висилки і арештів я нічого не знаю. А хто супротивився – того били, закривали в якихось сільських льохах.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Ходили без зброї, та й про випадки розстрілу теж не чула.
Як люди боронилися?
А ніяк не боронилися.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Приховати ніяк не вдавалося, вони ніби знали де слід шукати.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Поцілуй Іван, Слуцький Андрій.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
До двору приходили 3-4 чоловік, скликали всю сім’ю, потім звинувачували у несплаті і наказувати здати всі продукти. Навіть коли хазяїни і приносили харчі – обшук проводився.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ховали по сараях, клунях, в хаті за образами, в дуплах старих дерев.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Навряд чи їх кормили, бо і в колгоспі хліба не було. Лише коли пололи буряки – людей кормили баландою (юшка з бурякової гички).
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
В кого великий був налог – трусили скрині, забирали цінні речі з хати, виводили з сараїв худобу.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Чула про цей закон, він забороняв збирати в полі колоски.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Звісно не дозволяли. Карали людей за 5-10 колосків. Трусили людей на дорозі.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Поля охороняли об’єжчики як з села, так і з району. Головним в селі об’єзчиком був Олефіренко Іван Григорович.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Звісно, що ні. Туди йшли лише ледарі та гульвіси.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Оббирали людей до ручки і ті, в пошуках кращої долі, мусили йти в колгосп, але там на них чекали такі ж злидні.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Не було де ховати худобу, тому й не ховали.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Коли прийдеться. Можуть ніч пити, а в 5 годин ранку вдертися в хату і робити дебош.
Скільки разів приходили до хати?
Якщо багато боргів, якщо господар не віддає, то приходили до кільканадцять разів.
Коли почали помирати від голоду?
Помирали літо-зиму 32-33-х років. Навесні найбільше, бо не було ще ніякої зелені.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Сиротами опікувався колгосп. Дітей забирали в кулацькі хати, де годували. Їм виписували сякі-такі харчі, з яких приставлена там кухарка готовила їсти і кормила дітлахів.
Хто не голодував у селі і чому?
Мало хто в 33-му не голодував. В 47-му було легше, хто їздив на Западну, той славно жив.
Хто зумів вижити?
Хто був здоровіший.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Допомога була лише в кругу сім’ї: брат сестрі, сестра матері, а про сусідів і мови не було.
Які засоби вживали до виживання?
Липу товкли, кропиву сушили, сухий жом товкли в ступах і пекли млинці.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Так. Хто працював в Яготині на заводі, той мав чим допомагати родичам.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Липа, кропива, калачі, листя буряка.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Липа, абрикос.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Собаки, коти.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Не було чого міняти.
Чи був голод у містах?
Не знаю, можливо.
Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?
Я не знаю.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Ні, хоча були чутки, що в Яготині їли малих людей.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Колгосп виділяв підводи для мертвяків, яких вивозили на кладовище. Ями копали трахтором, коли не було копачів, трун не було, просто скидали в ями по 3 чоловіки.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Кладовище.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Певно ж платили – трудоднями.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Звісно, але в тісному сімейному колі.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Ні.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Так. Не знаю.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Не знаю.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Діти зараз знають все самі, бо вивчають це в школі.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Комуністів.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).