Місце запису: с. Тарандинці, Лубенський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Яценко Інна.
Респондент: Лазаренко Іван Дмитрович, 1918 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Тарандинці Лубенського району Полтавської області.
Чи знаєте Ви про причину голоду? Можливо це був неврожай чи посуха?
І врожай поганий був тоді, а хоча причина йому в основному, чорт його батька знає, його ніхто не оприділить. Головне, що доводили людей хтозна до чого. Люди ховали зерно, а ті приходили, шукали і викопували хоч із-під землі. Спершу забирали зерно у кулаків, потім у середніх, а тоді вже і в бідних селян усе вибирали. І хто-зна куди відправляли.
Чи пояснювали причину голоду і як саме?
А ніхто нічого не казав.
Чим харчувалися, де брали їжу?
І кору їли, і з дерев різне листя. Пізніше і колоски збирали, та за те могли і засудити. А ото як наїсться хто дуже, то і вмирає. То ще ховали їжу в клунях, та все одно лазили і забирали. Хто заможніший був, то їздив у Росію. Наберуть різного тряп’я і міняли на хліб. А як привезуть, то й заберуть зразу в них.
У голод особливо пострадало Губське. Там були люди жадні. Ото було, що уже дойде до ручки – умирає, а золото знаходили чи гроші під подушкою. Цілі кутки вимирали. А за гроші можна ж було прожити, тоді гроші дорогі були. За пів копійки (шаг називалося) можна було бублик купити, що наїстися можна.
Чи помер хтось із Вашої родини?
Ніхто не помер.
Де ховали у голод людей?
Та де хоронили – на кладбищі. Було шо й з інших сіл ходили, їсти просили. Ото йде, та й падає мертве, то їх не ховав ніхто. Ото звозили та ряднами прикривали. Багато ховали без гробів, бо не було кому, та й не було з чого робити.
Ховали і по двоє, і по троє. Особливо якщо із однієї сім’ї (те сьогодні умре, а друге – завтра), то й закопають в одну ямку і все. А ось такий помню случай. В жнива почали хліба косить. Ми з батьком і матір’ю пшеницю пішли косить. Ну я не косив, а воду носив пить. Пішов я по перелужку. Йду, а в бур’яні щось лежить і запах ото трупний. Ну я раніше не знав, шо то за запах, а після того вже узнав. Дивлюся ото, а в бур’янці лежить баба. Видно об’їлась колоса і вмерла. То я побіг і батькові кажу, шо там баба мертва лежить. Батько тоді на коня і в сільраду. А хто вона – не знаю.
Чи чули Ви про випадки людоїдства?
Собак їли, котів їли – одстрелювали, де яка живность не є, не вдержиться і з’їсть. А людей – я не чув такого.