- Місце запису: село Термахівка, Іванківського району, Київської області;
- Дата запису: 2005 рік;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Кушніренко Оксана Іванівна;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в селі Термахівка, Іванківського району, Київської області.
Так, про голод я пам’ятаю. Причина голоду була одна – урожай забирала влада. Забирала місцева влада, а над ними керував представник із району чи області. За винагороди я не знаю, але такі люди були. Може хто на кого ворогував чи ще якось. Приходили, забирали, а документів ніяких не пред’являли. Людей і висилали, били. Зброю носили із собою завжди. Люди ніяк не боронилися, бо кожен боявся за своє життя. Ховали зерно хто де міг і як. Шукала продукти місцева влада. Закопували зерно, продукти, ховали на могла горищі. Хто був у колгоспі, тому давали там трошки зерна. Крім продуктів забирали ще й худобу. Про закон «п’ять колосків» не чула, але це, мабуть, те, що за один колосок могли заарештувати або хорстоко побити. Людям нічого не давали, хоча ті мерли від голоду. Охороняли поля і комори, мабуть, же ті, що і забирали. У колгосп йти не хотіли, але мусили, бо заставляли. Худобу не переховували – приходили і забирали. Приходили забирати зерно тоді, коли їм заманеться і вдень, і вночі. Скільки хотіли, стільки і приходили. Люди мерли в основному у 1933 році. Мерли і дорослі, і діти. Ніхто не довився і на малих сирот. Вижив, мабуть, той, кому Бог дав. Не голодували тільки ті, що ходили забирати. Хіба що свої ділилися між своїм, а так кожен за себе думав і як міг харчувався. Їли все що бачили: лободу, листя з дерев, котів, собак. У кого що було з одежини, той міг поміняти у місті на якісь продукти. Що таке «торгсін» я не знаю. Люди мерли, але скільки точно не пам’ятаю. Про людоїдство я не знаю. На скільки я знаю людей ховали на кладовищі. Тим, хто ховав не платили. Окремого місця для поховання померлих від голоду немає. Ховали на кладовищі. Кожен поминає своїх загиблих від голоду сам. Пам’ятників померлим від голоду у селі немає. Молодь, може, і знає. Мені про це розповідати не хочеться, бо тяжко згадувати, яке важке життя прожила. Нікому такого не побажаю. Що стільки людей загинуло нізащо винна, звичайно, та влада, яка була.