Місце запису: с. Андріївка, Бердянський р-н., Запорізька обл.
Дата запису: 2009 р.
Хто записав: Ворона Каріна Олександрівна, Палій Вікторія Василівна.
Респондент: Кущ Іван Якович, 1927 р. н.
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років проживав в селі Андріївка Бердянського району Запорізької області.
Коли все винесли з подвір’я, мати почала істерично сміятися, схопила наймолодшу дитину і винесла з хати та посадила на воза і все кричала, щоб забрали краще, ніж щоб воно, те дитя у неї на руках помирало. Один з грабіжників брутально вилаявся і вдарив матір в обличчя, а другий кинувся на дітей. Ті розбіглися, але він упіймав малу дівчинку й захотів зняти з неї новенькі чобітки. Вона пручалася, а негідник просто схопив її за обидві ноги рвонув угору. Дівчинка впала і, вдарившись головою об кам’яний приступок (сходинку), втратила свідомість. Побачивши кров, негідники трохи схаменулись і пішли далі. Невідомо, як тоді дитя і вижило. А вночі один із них постукав у вікно і дав матері в чийсь платок зав’язаного трохи зерна та кукурудзи в перемішку. А через время ми чули, що його свої ж і розстріляли, бо помагав людям. А хто його знає, як його звали. Хто тоді про це думав. Добра людина – та і все. Людяність у нелюдяний час. Хіба тоді хто думав про це. Просто допомагали. Як могли і чим могли».