- Місце запису: смт. Козелець Козелецького району Чернігівської області;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав:невідомо;
- Респондент: Куриленко Валентина Олександрівна, 15.07.1937 р.н., народилася в селі Ставиське Козелецького району Чернігівської області;
Під час Масового штучного голоду 1946-1947 років проживала в селі Ставиське Козелецького району Чернігівської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1946 – 1947 рр.?
Да.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Не забирали і нічого не дали в колгоспі. І неврожай був. І нічого не дали колгоспу. Голодовали. Давали суп нам, по черпаку, хто був на роботі. А ми як були мами є, то нам не давали. Но я ходила в десять год, то мені давали черпак супу.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Не було такого в нас. Бо не було чого в нас одбирать. І нас не було, не дома не чого, не було ніде куска хліба.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Такого не було.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Не було ж у нас такого.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Да було таке, було. Десь за колосок засудили. Всього було.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Було, було, а як же!
Як люди боронились?
Хто сильніший дак боронився. Хто слабший – дак у тюрму сажали.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Да де ж його приховаєш? Не було в нас його.
Хто і як шукав заховані харчі?
Не знаю я.
Скільки їх приходило до хати?
Ну я не знаю, до нас не приходили – я не знаю. І нас не було, вони знали, що в нас нема.
Де можна було заховати продукти харчування?
Хто знає, де можна було ховати. Як їх не було.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Не давали. Тим, хто не робив, на роботу прийшов сьогодні, і не давали тим. І хто дома був з дітей – і тим не давали.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Не забирали.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Чула, за п’ять колосків – п’ять год давали.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли – судили.
Хто охороняв поля і комори?
Об’їждчики. Такі самі люди, робочі.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Уже ж тоді мало хто не пішов, уже ж тоді всі були в ці роки у колгоспах. А хто не був дак десь робили.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Не змушували, бо колгоспи ж були.
Де переховували худобу?
Да тоді ж не забирали, а як хто уже годував порося дак не давали колоть. Дак вигонили у ліс і там смалили, бо треба було шкуру здать. А яке ж сало як голодне порося.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Не ходили ж у нас, не ходили.
Скільки разів приходили до хати?
Немає відповіді.
Коли почали люди помирати від голоду?
Таких не було, бо ж супу тоді давали хоч трохи давали. Супу ж було мати дві ложки принесе, до цього батвини наварить.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Да тоді мало їх було. Батьків же не було, а матері були.
Хто не голодував в селі і чому?
Хто на роботу не ходив. Ми голодували. Ну дак були ж батьки у кого при конторі робили чи про коморі, ті не голодували.
Хто зумів вижити?
Немає відповіді.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Помагали. Було, в нас корови не було, люди давали молоко.
Які засоби вживали до виживання?
Листя їли. Пампушки з липового листя робили, клевер колоски. Дак ото як посядемо на роботі, так і довбемо.
Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?
Да, можна було – так грошей не було. Сімдесят рублів платили на трьох дітей.
Можна.
Чи був голод в місті?
Не було тоді.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Не було.
Чи відомі випадки людоїдства?
Не було.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хоронили на кладбіщі, як і всіх людей.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Да, платочки давали, да хто там що давав, і так хоронили.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Да не було в нас від голоду.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Поминали. Я не знаю чи в сорок сьомому ходили, чи не ходили – у сорок восьмому ходили.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Цього я не знаю.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Не було у нас церкви. Була у Патютах.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Ні.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1946-1947 рр.? Зокрема, чи
розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Розповідала, а як же ж.