Місце запису: Невідомо

Дата запису: 2003 рік

Хто записав: Кулик Юрій 

Респондент: Кулик Григорій Васильович, місце проживання – місто П’ятихатки Дніпропетровської області.

Під час  Голодомору жив у селі Саївка П’ятихатського району Дніпропетровської області.

 

Скільки душ вас було в сім’ї? 

Тільки дітей було восьмеро. В сім’ї я був самим старшим. Під час Голодомору я майже був на тому світі, я дуже тяжко захворів і ніхто нічого не міг зробити. Але, мабуть, є  на світі Бог, я вже не їв днів чотири, дуже був знесилений. Але попросив у батька маленький кусінчик сала. Батько подивився на мене, нічого не сказавши відрізав кусінчик сала і віддав мені з словами: “На, хоть перед смертю поїси”. Я з’їв один, потім ще один і так я остався живий. 

Але ж не весь час ви їли сало? 

Та яке там сало! Виливали ховрахів, сікли траву на муку, з цукрового буряка жарили мед, збирали калачики. 

А що таке калачики?

Калачики – це трава, а в ній, коли відцвіте, з’являється зерно, от їх і збирали. Потім це зерно перетерали.

А от ви казали виливали ховрахів… 

Так, виливали і їли їх. Але на той час ховрахів і тих було замало. Як зараз пам’ятаю, піймаємо двох ховрашків, принесемо додому і вважали святом  – м’ясо на столі. Смішно! Сядемо їсти, всім дітям по гомілці, а тату з мамою  – серце та печіночку, отак і жили, і виживали.

А що ви ще можете розповісти? 

А що розповідати? Пам’ятаю, як люди людей їли, не всі, але були на той час і людожери. Наприклад, пам’ятаю, якось поховали дівчинку, а на ранок могилу було розрито і тіла не було. Бачив, як люди вмирають на очах. 

Якось ввечері сидимо під хатою, а з городу чийсь голос: “Їсти, їсти…” Ми підійшли до нього і дали попити води, він пив ту воду, а вона верталася, якби ви бачили те тіло  – кістки та шкура. 

А що стало з тим чоловіком?

Попивши води, чоловік помер. Ми його у той вечір і поховали. Це зараз служба розшуку та все інше. А тоді ніхто не знав, куди діваються люди. Ішла собі, впала замертво, підняли, на цвинтар віднесли  – заховали. Хто? звідки? Ніхто навіть не цікавився. А якщо і знали хто, звідки, то ходили і казали: “Сходіть, заберіть…” Жах був та і все.

А що ви зараз відчуваєте, як згадуєте Голодомор?

Біль і викреслені роки із життя, це біль, яка дає про себе знати, це втрата на очах тобі близьких людей…

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду