- Місце запису: село Бузова, Києво-Святошинського району, Київської області.
- Дата запису: 2009 ;
- Хто записав: Пальчук Альона;
- Респондент: Кучеренко Віра Іванівна, 1930 р.н.;
Під час Голодомору 1932-33 років проживала в селі Бузова, Києво-Святошинського району, Київської області.
Мені було три роки був голод, то я нічого не пам’ятаю про ті роки, а батько, Брамирський Іван Маркович, розповідав, що це було велике лихо в селі. Люди масово помирали, хоронить не було сили у живих, то були випадки, що по декілька днів на вулицях лежали мертві люди, а потім їх підбирали колгоспники з підводою, клали їх на воза і везли на могилки. Іноді на могилках лежали мертві, бо не було сили у живих, щоб їх похоронить. Весно, коли земля розтала, їх у спільні (братські) могили по наказу голови сільської ради чи голови колгоспу. На могилках весною стояв страшний сморід від розкладених трупів – розповідали люди, бо якщо хто і хоронив, то закопував дуже мілко, сили ж не було викопати глибоку яму. Багато хто з людей, хто намагався врятувати своїх дітей, заводили їх в Київ і там на базарах залишали. Знаю, що Ковальчук Петро і Ковальчук Марфа – чоловік і дружина, завели і покинули своїх дівчаток, не пам’ятаю уже тепер, як їх звали, казали, що одній дівчинці було 3 роки, а другій – 5. Пам’ятаю і те, що скільки жила Марфа, стільки і плакала, що покинула своїх дітей.