Місце запису: с. Куземівка, Сватівський р-н, Луганська обл.;
Дата запису: 16 березня 2008 року;
Хто записав: Зорянський Геннадій Миколайович;
Респондент: Крук Ганна Іванівна, 1924 р. н.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала на хуторі (згодом село) Калинівка (з 2016 року – село Сторожівка) Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області.
Я пам‘ятаю, що в 1932-1933 роках врожай був непоганий, але майже все зерно та збіжжя забирала влада. Весною прибули представники, міряли земельні ділянкиа, а восени з кожного клаптика землі збирали заплановану норму. Зовсім ніхто не звертав уваги на те, чи залишилося що їсти господарям, чи велика у них родина. Тих продуктів, що залишилося, вистачало лише до нового року.
Забирали і вивозили зерно своїх ж люди, яких вибирали з колгоспників. В основному їх було троє: один возчик та двоє збирачів, зброї при них ми не бачили.
Мій батько в той час теж працював у колгоспі; але він спромігся сховати в землю діжку із зерном (відер 15-20), а через місяць тихенько відкопав і забрав.
Ще пам’ятаю, що тих сміливців, які наважувалися з розпачу та голоду збирати залишки урожаю в полі, засуджували на багато років, а зібране забирали. Так засудили сім’ю Христосів (вони були нашими сусідами), жінка збирала в пальто на полі картоплини, які залишилися після збору, так її жорстоко побили й засудили на 3 роки. А поля охороняв об’їзник з рушницею.
Люди до колгоспу не дуже хотіли йти добровільно, та у них не залишилося вибору. Тим сім’ям, у яких було мало дітей, було набагато легше вижити. Були випадки, коли люди ділилися, хто чим міг. Також їли жолуді, дику цибулю, бересту (її мололи і пекли хліб), до дикого салату додавали олію з насіння дині. Мене теж пригощали сусіди, я й зараз пам’ятаю смак того хліба, який був змащений олією і посипаний сіллю.
За період Голодомору в 1932–1933 роках у нашому хуторі Калинівка померло 10 чоловік. Випадків людоїдства я не пам’ятаю. Мені дуже важливо згадувати ці часи. В загибелі людей від голоду вважаю винною владу.