Місце запису: м. Лохвиця, Миргородський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Мареха Олена.
Респондент: Красношапка Зінаїда Григорівна, 1938 р. н.
Під час Голодомору 1946-1947 років проживала в місті Лохвиця (Ловицький) Миргородського району Полтавської області.
Оце тільки скінчилась війна. Все було розбите, розрушене. Не було за що вчипитись. В 47 році Сталіна обдурили. Голодовка була на Україні, а в Росії голодовки не було. Що людям їсти не хватало він не знав. Ми ходили в поле колоски собирать. Ганяли, не давали, батогом на конях їздили, били. А воно ж однаково викидалось. Мати моя ходила на жнива. Студентам давали хліб (пайок). Дорослі бігали купували. В 46-47 роках по хатах не ходили. Важко було через те, що була війна, все розбите. В 47 році хліб не вивозили. Сталіна підставляли. В колгоспах робили з утра до пізна, палички писали, а плати ніякої не давали. В 47 році люди не мерли як в 32-33 роках. Діти гралися: їли акацію, калачики, шпичаки. Хозяйство не забирали. Пекли сахарний буряк і їли.