Місце запису: с. Решетилівка, Решетилівський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 21.08.2003 р.
Хто записав: Горбачевський Олексій Олександрович;
Респондент: Крайня Галина Семенівна, 1920 р.н.
Під час Голодомору 1932-33 років проживала в селі Жовтневе Семенівського району Полтавської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Я пам’ятаю добре, бо в 1932 мені було 12 років, і хоч була ще мала і не все понімала, але пам’ять в мене взагалі добра. А вже в 1945 – 1946 рр. я була в коморі, то голоду не знала та в нашому селі вже тоді і не мерли люди.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Все викачали. Встрєчний план. Був урожай. Не дали нічого на трудодень.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Із району керівництво. Уполномочені по заготівлі хліба. На район давили зверху.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Як куркулів репресірували, то на них доносили. А щоб між простими людьми – я не чула.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
А чорт зна. Приїхали з району, наших активістів з собою взяли, а чи були в них документи чи ні – я тобі не скажу.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Аякже. Судили, ще й як. За все. Судили без розбору, хоч і купа дітей Робила у нас в селі одна жінка свинаркою. То навибирала гарбузового насіння з тих гарбузів, що свиней годували. Так за той вузлик насіння засудили так, що і не повернулась.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Може у тих які з району і була. Та їх і так як вогню боялися.
Як люди боронилися?
Та боже сохрани, чим би вони оборонялися.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
А думаєш не ховали ? І не находили. Під припіччя закопували, в різну посуду насипали.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Була така вже суча активістка Палашка Бараннік, ще й коса. Іван Васильович Винниченко. А інших я позабувала.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Не по одному. Ідуть душ скіки.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ховали, може воно там і трюхло як не можна було забрать. Під грубою в Петра Аврамовича була ямка – то він жив.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ну хто був у колгоспі, то було громадське харчування. Варили заколоту. То люди йшли у колі оси за черпак заколоти.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Як отих куркулів репресірували – то позабирають все на світі. Потім торги устраювали. А у бідних хіба було що забирать?
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Було такс І я ходила красти колоски і ні разу не поймалася. Кругом стояли вішки, а там надзірателі. Полізеш в жито, ножницями колосочків наріжеш, а підніматися іти додому страшно. А як піймають, то тюрма.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, все в колгосп.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Кого назначають з наряду, чи як там договоряться. Якщо людина совісна, то не могла довго об’їзчиком робити. А був такий Костюк, то весь вік проробив, то той і солому в бабів на спинах палив, і стріляв під вухом.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Та прям. То оті ледачі, що у них дома на землі самі бур’яни росли, то хотіли. Та ще деякі багатенькі йшли. А так це була трагедія для людей. Моя мати три рази вступала і виступала з колгоспу. Було таке, що ходить степом кінь, а на ньому табличка: “Хожу блукаю – хазяїна шукаю, Хазяїна не знайду – а у колгосп не піду!”.
Трудодень, трудодень,
Дайте хліба хоч на день.
Трудодень, трудодень, трудоодиниця –
Батько ходить без штанів, мати без спідниці.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Агітували всяк, страхали, як хочеш. Ну правда не так як за облігації, що держали ночами поки не підпишеш.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Хто його знає ? Оцього я не знаю. Та й у нас степ, де ти її заховаєш.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Ні вдень, ні вночі не давали тим людям спокою. Разно ходили, всякими способами дєйствували.
Скільки разів приходили до хати?
Лазили. До колгоспників не ходили, все до куркулів.
Коли почали помирати від голоду?
В 1932 році весною почали вже мерти. В 1934 почали щось давати, то перестали люди так сильно мерти.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Та прям там. Наших дітей – сиріт я не знаю, куди дівали. Вони десь зникали.
Хто не голодував у селі і чому?
А чорт їх знає. Всі так крились. Ну начальство ясно, що не голодувало.
Хто зумів вижити?
Де сім’я найбільша, де найбільші злидні – то вимерли. Якщо менша сім’я та коровка є, то виживали.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Та який там чорт. Хіба що як близькі родичі.
Які засоби вживали до виживання?
Всякі. Хто як.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Так. Я в бабусі два роки жила в Гришківці. Вона мамі все врем’я щось підкидала.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Хто ше де найде. Бур’ян який є, полову перевівали Де яка ягода – все до рота Як хто садив картоплю чи цибулю, то викопають посажену і поїдять.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Качани з кукурузи ми били в мішках, потім мололи і пекли лєпьошки. Ще пекли їх з гречаної полови і лободи. Див. №. 33.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
І горобців, і кішок, і собак, і все на світі. Все, шо попадалося їли.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Так, у городі лучше було. Багато хто виїзжав і пристроювався там.
Чи був голод у містах?
Я не знаю. Факт той, що у городі щось можна було купить. А тут ніякого чорта.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Я ти знаєш не скажу. Мерли ж і свої і чужі. Десь такі відомості наверно є.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Балакали що (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.), який жив у землянці пускав до себе на ночівлю подорожніх – а чи виходили вони назад? Потім він у міліції робив. Учителька наша розказувала, що її сестру з’їли. Вообще про це страх як боялись говорить.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Своїх ховали родичі на кладовищі. Ніякої труни, якщо є яка ряднина, то укутають, ще й не одного в яму.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Чужих людей, які мерли в нашому селі, ховали від колгоспу. Не думаю що хтось комусь там платив.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Окремих нема, всі на кладовищі. Правда під голодовку всі хрести потопили, то попробуй ті могилки знайти.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Всіх померлих поминають. Ну це хто як приїде.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Я в церкву не хожу і не знаю.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Була, так немає. В 30 – х розтягни. Я сама ходила дивитись як дзвони знімали А в Горошині з церкви зробили клуб, з така була гарна церква.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Немає і не згадують, що пропали люди з голоду. Кучеревенків така здорова сім’я вимерла, могилок повно, а хрестів нема.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Чорт їх зна Може хто і знає. А своїм я розказувала, як хто питав.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Керівників.