Місце запису: с. Матусів, Шполяський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: невідомо.
Респондент: Коваль Григорій Микитович, р.н. невідомий.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Матусів Шполянського району Черкаської області.
Що я можу сказати, майже в кожній сім’ї є ті, про кого зараз ми згадуємо, як про жертв Голодомору 33-го року. У 1932 році був хороший урожай, всі сподівались на хороше життя. Та у сільську місцевість було направлено хлібозаготівельну комісію, очолювану Молотовим. Наслідки всім відомі. Мій батько працював ковалем у радгоспі. Це важка, виснажлива фізична праця. Заробляв щодня по два фунти хліба. Приходячи з роботи, ретельно ділив між усіма членами сім’ї. На весну ми діждались молока – розтелилася корова. Корова врятувала нашу сім’ю, ніхто із наших не помер. Так було і в більшості сімей, у яких була корова чи коза. Ми допомагали іншим нашим родичам і сусідам. Я носив молоко з дому до наших родичів Коломійців. Одного разу біжав стежкою через поля, а назустріч мені з кукурудзи вистрибнув якийсь бугай (чоловік великого зросту). Без ніяких слів узяв у мене з торбини півлітрову пляшку і став пити. Я дуже сильно злякався і став тікати, прибіг до родичів. А бабуся пожаліла мене і сказала, що то був голодний нужденний чоловік.
На вигоні, біля поля, варила їсти колгоспникам. Іноді перепадало щось і дітлахам.
Приїжджав у район в 33-му році секретар ЦК КП(б)У П.П. Постишев. Розповідають, що приїхав він на легковій машині. Був високий, худощавий, у вишитій сорочці. Брав на полі пробу із котла, в якому варилась їжа для працюючих. У Сигнаївці до нього зі скаргою звернувся один колгоспник. Техніки тоді не вистачало, от і заставив голова М. І. Ткаченко, щоб селяни спрягали корів і працювали ними в полі. А у того колгоспа корова розтелилась прямо в полі і здохла. Тоді Постишев показав, щоб колгоспникові виділяли найбільшу корову з колгоспу.