Місце запису: с. В’язове, Конотопський р-н., Сумська обл.
Дата запису: 15.09.2009 р.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Котеленець Раїса Андріївна, 1927 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі В’язове Конотопського району Сумської області.
У 1933 році мені було 6 років. Голодомор помню, неврожаю не було, городи садилися картошкою, пшеницею. У нас, у В’язовому, городи здорові були. А Сталін довів до голоду, забирав усю пшеницю. І городи великі були, а налоги – ще більші і все приходилось давать, картошку, пшеницю.
Нам було трохи легше, бо батько робив у колхозі бригадіром, і мати в колхоз ходила, заставляли. Принесуть було батько і мати затірку, яку давали в колхозі і черпак на людину. У нас у сім’ї 5 чоловік от 5 черпаків і приносили. А мій старший брат, Петро, робив у сільсовєті секретарьом, і получав пайок, тоже 1 кг. гречаної муки на місяць. Оце нас і спасло, а люди голодали. Он баби Одашички чоловік в колхоз іти не хотів, так з голоду умірав. Ми, було, підбіжим до вікна, подивиться, а він лежить під полом, стогне, весь пухлий, а тоді встане, на стіни лізе, так і вмер. Про тих хто по хатах ходив та все забирав – непомню, до нас не ходили, батько – ж бригадіром був а мати в сільсовєті.
Колосків на полі брать не можна було, за них Сталін саджав у тюрму. Ми жили рядом з путями желєзної дороги, так з поїздів сільських блотняків злазило, крали по сараям все під ряд. У нас було із сіней чуть теля не вкрали, аби брат вовремя не побачив.
Сусіди сусідів не доносили властям, жили дружно, ділилися посліднім. А мерло людей дуже багато, помирали батьки мерли діти, ховали їх біля своїх хат. Даже чула, було людоїдство, їли малих дітей, ну я не бачила, тільки чула, їли калачики, цвіточки клевера. Сусідська дівчинка наїлася калачиків, а голодна була, даже у неї зелень пішла і ротом і заднецею, так і умерло дитя.
Зараз, я чула в церкві поминають людей померлих від голоду, а тоді і церкви не було, Сталін закрив. Сталін у голоді винуватий, тільки він.