Місце запису: с. Запруддя, Рокитнянський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 28.07.2003 р.;
Хто записав: Скрипак Оксана;
Респондент: Косяк Ольга Григорівна, 23.02.1930 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Косяк Ольга Григорівна, 23.02.1930 р. н., проживала у селі Запруддя Рокитнянського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Трохи пам’ятаю, але ж мала була. А в 46-47 – добре пам’ятаю.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
В 32-33-му забірала влада зерно, зробили голодовку – хто не хотів в колгоспи йти. А в 46-47 му – засуха, недород був.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
А начальство, районне і сільське.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Ніхто нічого не давав.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Не мали. Нам їх не показували. Шайка приходила, та й усе.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Застосовували. Висилали в Архангельськ, в Сибір.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Та хто там їм давав ту зброю, вони й без зброї гарно работали.
Як люди боронилися?
Ніяк, терпіли що було.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ховали, трохи приховували. Закопували в землю, і в печі ховали в горшках – скрізь.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Активісти, «штирхачі», бо штирхали палками – шукали, де в кого закопаний хліб був.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Куткові це були, свої. Табунами приходили, душ по три-чотири.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Да, варили, ходили люди із горшками в окрему хату їсти.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Брали… І подушки забирали, і коней, і корів. То корови і коні – до колгоспу, а те, забирали собі.
Що таке «Закон про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
Судили, щоб не лізли й не збірали колосків.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли, гонили. Одна жінка, то їй чи 5, чи 6 год дали за зрізані колосочки. Це те, шо знаю. І покинули дитину малу. Це в 47-му було.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Охранніки – кого начальство поставить.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Хто хотів, а хто й не хотів, то пішов, бо грабили.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували. Позабірали реманенти, коні, вози. Здавали люди і йшли в колгосп.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
А де ж ти її заховаєш. Позабирали та й все. Не в усіх і брали, у куркулів забирали.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Удень, щоб вночі не побили їх.
Скільки разів приходили до хати?
Не знаю.
Коли почали помирати від голоду?
Весною в 33-му пухли і вмирали, перед жнивами.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
«Майдани» були, туди дітей в 33-му здавали. Й годували, й зодягали. Давали дітям там їсти, голодні не були.
Хто не голодував у селі і чому?
Хто бідніші – не куркулі – то не голодували. А в багатших все позабірали.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Помагали хто свій, а так – ні.
Які засоби вживали до виживання?
Хто як міг, так і виживав.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Була в Ставках (сусіднє село) тітка моя Ольга, то ми на жорнах було намелем їм хліба, то так і «розкошували».
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Бур’ян, лободу, шовковицю. Було гичку з буряків та полови трошки, то такі «мнишики» були. Я мала була, то цукерки робила – глей в листя закручувала, та яке це об’їдєніє було!
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Хто яких вловить: і хом’яків ловили, і пташок. Ми їх не їли, а люди ловили і їли, бо їсти хотілося.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Можна було. Хто їздив, то міняли. В мене хустка така гарна була, то виміняли на борошно.
Чи був голод у містах?
Не було. Це тільки при німцях городянам було важко, бо доставки продуктів не було – то йшли в села мінять. А так не було голоду.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Не знаю цього.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Да, було таке діло. Балакали, шо одна жінка дочку зарізала та з’їла.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Де прийдеться, там і ховали. Де хто вмер.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Не платили. Було таке, шо й в погреб вкидали та присипали, бо сили не було яму копати.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
В центрі села – то на цвинтарі ховали. В нас на городі ховали – могил із 40 є.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Поминають. Раньше ходили провідували могилки, а тепер вже й ті повмирали.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Згадують, завсігда згадують.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є недостроїна вже 10 год. Здорова така, гарна. Туди люди сходяться, то надворі стоять.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Рідня то своїм і ставила.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Та хто це його знає. Чи вони його бачили, той голод?
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Начальство, власть.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).