Місце запису: смт Малокатеринівка, Запорізький р-н., Запорізька обл.
Дата запису: 2009 р.
Хто записав: Коса Дар’я.
Респондент: Коса Валентина Володимирівна 1939 р.н.
Під час масового штучного голоду1932-1933 рр. проживала в смт Малокатеринівка Запорізького району Запорізької області.
Моїй бабусі, Валентині Володимирівні Косі, у 1947 році було вісім років. У батька й матері було двоє діточок – Валя та її сестричка Люда. Мати працювала на залізниці, а батько був головою колгоспу. Це зараз може здатися, що їм під час голоду було легше, ніж іншим. Але прадідусь був членом партії…Жили по-різному. Сьогодні їжа є, а завтра – немає. Їли кукурудзяну і гарбузову кашу. А ще – буряки, інколи рибу. Бабуся пригадує, що зрідка батько приносив борошно. Витрачали його, переважно, на свята. Коли пекли паски, то було справжнісіньке свято!
Але в селищі були люди, які навіть і не мріяли про таке. Які вже там паски, коли і шматок хліба був за щастя! Тому й шукали люди способи добувати їжу. Колгоспні поля засівалися пшеницею, житом. Коли врожай достигав, люди вночі прокрадалися на поле (адже воно охоронялося) і збирали колоски. Бабуся знала жінку, яку звали Федора Кіріченко. Ця жінка через те, що нам’яла три жменьки зерна для своїх п’ятьох голодних дітей, потрапила за грати на шість років.