Місце запису: м. Лебедин, Лебединський р-н., Сумська обл.
Дата запису: 18.09.2009 р.
Хто записав: пошукова група «Юний слідопит», керівник Білодід В. С.
Респондент: Корчан Павло Панасович, 1929 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Корчани Лебединського району Сумської області.
Мені, людині, якій скоро виповниться 80 років, особисто прийшлося пережити Голодомор і війну. Мені тоді було 3 роки. Все це страхіття розповідала мені моя мати Корчан Василина Федорівна (1906 р.н.) і батько Афанасій Тимофійович (1906 р.н.). І ось те, що я запам’ятав з її розповідей пізніше після самої трагедії.
Жив тоді я з батьками в селі Корчани Лебединського району. Було дуже тяжко жити, врожай який був, забирали, дуже багато людей в селі померло від голоду. Приїжджали люди з города і відбирали в селян майже всі запаси зерна, в цьому їм допомагали місцеві «добровольці». Люди ховали зерно, хто де міг, в кого находили, а в кого і не нашли. А ще розповідали, що чоловік, який допомагав шукати зерно після того як поїхали чужі з зерном, а він лишився в селі та він опух від голоду і ходив по селу, просив у людей поїсти. Нашу сім’ю врятувала від голоду корова, яка давала нам молоко. Мати, щоб нагодувати сім’ю, по ночам ходила на поле збирала залишком врожаю, але за це бригадири ловили і карали. Якщо впіймали, то саджали на довго в тюрму. Батьки тяжко працювали в колгоспі з ранку до ночі, але за свою працю получали трудодні, це нічого.
В кого було хазяйство, то їх обкладали налогом, який був не під силу щоб його оплатити, якщо даже все продати. Паспортів в селян не було, тому вони не могли нікуди поїхати, щоб знайти краще життя так і виживати хто, як міг. Хліб пекли з всякого бур’яну та лободи. В мене ще був брат з 1932 року народження, як ми вижили я не знаю, дякуючи батькам. Тепер кажуть, що це все було зроблено навмисно, щоб знищити український народ. Ми, ті, хто на власному житті відчули Голодомор, назавжди проклинаємо тих, хто його створив.