Місце запису: м. Кривий Ріг, Криворізький район, Дніпропетровська область.
Дата запису: 25.10.2005 р.
Хто писав: Зубрицька Ірина.
Респондент: Кондра Віктор Миколайович, 1930 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в м. Кривий Ріг, Криворізький район, Дніпропетровська область.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?
Коли був голод 32-33 рр. я був дуже малим, мені було 3 роки, тому я мало чого помню.
Влагалі, мені про це розповідали батьки, і з їх розповідей розкажу, як запамʼятав.
Які на вашу думку могли бути причини голоду?
Тоді був неврожай, і щоб якось вийти з положення, влада придумала зекономити хліб та все інше на українцях, тим самим заставив їх голодувати.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Це були НКВД та ЧК, які грабили людей, забирали все, що було.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про
приховання зерна?
Цього я не знаю, не пам’ятаю.
Чи ті що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Вони не предʼявляли ніяких документів. Це було їхнє зобовʼязання. Вони вривались у хату, відбирали все, а якби хто виступив проти них, то їх тут же розстринюваши, тому ніяких документів не було. В они все забирали насильством.
Чи застосовувалось до людей покарання, побиття, висилання, аренти?
Хто протистояв, тих висилали у Сибір на ссилки або тут же ж і розстрілювали.
Страждали люди всі: і винні і невинні.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Вони мали з собою зброю, були вооружонні, щоб ніхто не пішов проти їх волі, як вони
сказали, так люди і зробили.
Які люди боронилися?
Боролися всі. Хто, що міг сховав, закопав кудись, вивіз тощо. А так люди були без оружні. Як вони могли захиститись?
Чи можна було приховати, якусь частину зерна,
продуктів, овочів?
Звичайно, це на уяву людей. Хто в лісі закопував, у підвалах, у трубах. Ну треба ж було хоч зернинку мати, щоб хоч якийсь хліб був.
Хто і як шукав заховані продукти?
Енкаведісти лазили кругом, в кожну щілину, в кожний глечик заглядали. Провіряти у
подвалах, у коморах, землю штрикали, щоб знайти якесь сховище.
Скільки їх приходило до хати?
Ну скільки їх приходило. Приходило й по чотири, й по пʼять. На бричках приїдуть, раптово наскочать і роблять своє діло. Забирали все з собою, зі зброєю та ще й червоними прапорами, мов «ось ми допомагаємо государству».
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Були комуни, общі обіди. Ті хто в полі робили, тим робили обіди, а так селяни самі
крутились, виживали.
Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг,
рушники, худобу, тощо?
Що там забирати, якщо нішита була, голод. Ото зерно забирали. Яка там одежа, кому воно потрібно було. Може якісь дорогі сорочки та світини й забирали, але ж це в кого
було.
Що таке закон про «пʼять колосків»? Чи чули ви про нього?
Цей закон був перед війною. Не можна було грабить государствєноє імущество.
Ганяли людей на колоски збирать, щоб хліба більше було, а взять собі нельзя було, тому що за це срок давали. Государствєноє імущєство каралось від 5 до 7 років в тюрмі. Такий закон був.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяти! Люди ворочали, треба ж було людям щось їсти.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Були старости, прєдсідатєлі колгоспу, виділяли сторожів, тай самі селяни і охороняти.
А на полях був спеціальний обʼїзний. Їде і дивиться, щоб ніхто, ніде, нічого не вкрав. А
як побачить одразу у тюрму і забирали.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгости?
Ні, люди не хотіли. Сталін подав такий указ: або ти вступаєш у колгосп, підписуєш документ, або тебе висилають у Сибір. Це називалось добровольна принудительність.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Де, хто міг. Робили в лісі спеціальні ділянки, але ж були такі бредні люди, підказували, а ті приходили і забирали. Знущалися з людей.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Та вони цілодобово їздили. Могли вночі приїхати, зненацька, все позабирать.
Скільки разів приходили до хати?
Цього я не можу сказать.
Коли люди почали помирать з голоду?
У 32 році був неурожай, а в 33 році Сталін зробив госпоставку – продрозвьортку в містах, також, був голод. І, от, він рішив, фактично, села України доконать. Все забирали. Та й тоді почали помирать.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Були дітдоми, приюти, але діти все рівно бродяжничали, шукали їжу, може кусок хліба на станціях де валявся. Перебивались. Це вже потім почати створювати дитячі комуни, то вони там і пітались, і обучались як моголи.
Хто не голодував у селі, і чому?
Були деякі пронирливі, хитрі. Може хто і не голодував, так боявся, бо люди могли і грабить і розповісти.
Хто зумів вижити?
Кому доля усміхнулась, той і вижив, хто хитріший був. Заставляли робить на крестик.
Як поставлять крестик, значить трудодень був, то може щось й дадуть, а як ні, то й ні.
Чи допомагали люди один одному над голодом, чи ділились
продуктами?
Посліднім куском ділилися. Були голодні, але ділилися. Люди тоді добрі були.
Які засоби вживали для виживання?
Робили, воровали з поля, завжди щось несли. І топить потрібно було, і варить, і їсти щось. Мати на полі робить, то й в кармані щось принесе додому. Макуху з медом змішували та й смоктали.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Хто його знає. Люди ділилися між собою. Ото й вся допомога.
Що споживали в їжу з ягід, рослин, коріння?
Якщо було що з зерен, наприклад, кукурудза, гречка, ячмінь, то мололи на крупи, кашу варили. Баби місили просо, лободу, робили такі перепічки. Коріння, тоді була свиріпа з неї давили олію, це було у вигляді постного масла, дуже гірка.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Береза. З неї сок робили, вирізали, та й різали и по кусочкам, варили, іли. В кого був
буряк солодкий, вживали.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ми, наприклад, сусликів в полі вилавлювали та й їли, горобців, ворон, ну їх я не знаю, люди їли, а от я горобців наловлю та мама супа зварить.
Чи можна було щось купити у місті, чи поміняти?
Тільки міняли люди. Грошей не було. Міняли в кого, що було понаслідству, самовар, чи ще щось, міняли на крупи всякі, овочі.
Чи був голод у містах?
Ну, як сказать, в основному села дуже страждали.
Чи знаєте ви, що таке «торгсін»?
Тоді називалися «торксіни». Там принімали золото, срібло, різні цінні речі. Як зараз ломбарди тільки тоді «торксіни».
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Тоді областями виносило людей.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Були такі випадки. Мама розказувала, що як помирала тьотя Галя (сусідка) сказала їй, щоб її діти по кусочку їли її. Це вже таке без вихідне положення.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Рили ями, та й туди скидали померлих людей.
Чи платили тим хто займався похованням померлик?
Може і платили. Що вони там, приїжджали бричкою, забирали людей та й, потім, скидали в яму. не знаю, точно не знаю.
Чи відомі у нашому селі місця захоронення людей від голоду?
Не знаю, не знаю.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки» Зелені свята?
Люди рідні на проводи чи гробки поминають, але це не розпространяеться. Це кожний собі поплаче, обід зробить.
Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві?
Тоді я не знаю, нам не дозволяли ходить до церкви. А зараз може і поминають в якийсь
день.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є звичайно. Є і християнська, і православна, 1 греко-католицька, різні є.
Чи встановленні в селі хрести, памʼятники померлим від
голоду?
Які там памʼятники ото може хрестик якийсь і поставлять. А так за що, за які гроші ті памʼятники ставить, ніщита була, а зараз люди живуть трохи краще, то може і
ставлять.
Чи знає сучасна молодь про голод у 1932-1933 рр., зокрема чи розповідали Ви своїм дітям, онукам, сусідам?
Нам батьки розповідали, то ми, що запамʼятали, то й розказуємо.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Правітєльство, влада. В основному свірєпствував Сталін, він був дуже жосткий та жорстокий з людьми і для своїх, і для чужих. Це ідея Сталіна унічтожить “хохлів”.