Місце запису: с. Телешівка, Рокитнянський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 05.10.2005 р.;
Хто записав: Кравченко Катерина;
Респондент: Коляда Надія Дем’янівна, 25.04.1926 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Коляда Надія Дем’янівна, 25.04.1926 р. н., проживала у селі Телешівка Рокитнянського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках, або у 1946-47 роках?
Пам’ятаю, чи ж таке можна забуть.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Звичайно, забирала влада, тоді рік не можна було назвати неврожайним, тоді йшли дощі і на полях був урожай.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Місцева влада і міліція.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Я не пам’ятаю, щоб хтось розповідав, що пред’являли документи.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Якщо був міліціонер, то він був із пістолетом.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Майже не можна.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Приходили місцеві активісти села, часто з головою сільської ради, тоді, здається, був Корсун Свирид Антонович. Шукали скрізь, штрикали шпичками землю, солому, стріхи, зривали підлогу.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Забирали все, що хотіли. Забирали одяг. Часто бачили, що потім цей одяг, рушники продавали на базарі. Розбирали комори, забирали в колгосп, покрівлі розкривали, якщо в кого було залізом крита покрівля чи черепицею. Забирали і худобу.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Чула і знаємо, що були випадки засудження людей, які вкрали в колгоспі часточку зерна, щоб прогодувати дітей, деякі не повернулися з місця засудження. Знаю, що жінку звали Палажка, у неї було п’ятеро дітей, вона принесла додому в карманах зерна і її арештували за це.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Охороняли поля з місцевих жителів.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували, але були і такі, що йшли добровільно, це ті, що не мали худоби, землі, реманенту.
Коли почали помирати від голоду?
На початку 19330-го року.
Які засоби вживали до виживання?
Господи, що ми тільки не їли: мерзлу картоплю, рогозу, лободу, жаб. Пам’ятаю одного хлопчика, який був настільки виснажений, що не міг підвестися і руками не міг нічого взяти, то він ротом рвав траву і їв неначе тварина.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Так, ходили, хто дужчий в Київ, в кого були якісь цінні речі, міняли на крупи, муку. Часто в дорозі грабували, відбирали чи речі, чи вже продукти виміняні.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Не можу сказати і не знаю чи є де відомості.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Пам’ятаю. Була жінка (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.), було в неї 3-є дітей чи двоє. Вона з’їла двох своїх дітей, її осудили, вислали і вона не повернулася в село, де вона – я не знаю.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладовищі біля другої бригади була викопана глибока яма, підводою звозили, дядько (Теличко, ім’я не пам’ятаю), звозив, вивертав прямо в яму.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Давали додаткову пайку харчів, щоб він мав сили збирати померлих.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Звичайно, поминають. Ми пам’ятаємо могили і туди кладемо панахиди.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Так є. Відноситься до Московського патріархату.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Так, є хрести на могилах і пам’ятник на місці масового поховання.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Тільки тодішню владу.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).