- Місце запису: село Вороньки Бобровицького району Чернігівської області;
- Дата запису: 19.11.2005 р.;
- Хто записав: Кригіна Ірина Олександрівна;
- Респондент: Колотушка Любов Іванівна, 1919 р.н., народилася в селі Мотійкі Народицівського району Житомирської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Мотійкі Народицівського району Житомирської області;
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Так, був голод і в 1932 і в 33, і в 1946-47 роках ми переїхали в Київ.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Нєт. Урожай був великий. Але ж тоді все забирала влада.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
У людей забирали врожай старости, та ще люди, яких уполномочивали.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Может і були, невідомо.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Ні, документів на збирання продуктів не було. Це навіть були люди з села, даже був якийсь родич, котрий забрав зерна, бо був уполномочений.
Забирали до сільради, змушували силою, та й було, що висилали.
Все боялися, все віддавали, а хто ховав – били.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Ні – зброї не мали, але сестра побігла якось у поле позбирати колоски, так пан їхав конем, то побачив і сильно бив нагайкою, поки вона не втікла в борозну і не сховалася.
Як люди боронились?
Люди боялися, мовчали. Ми навіть і подумати не могли щось казати. Це зараз говоримо, а раніше владу поважали, боялися.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ми з сестрами і братами закопували все в землю, звісно, якщо було що закопувати. Влітку закопували біля городини.
Хто і як шукав заховані харчі?
Шукали продукти люди з села, яких вибрали забирати урожай.
Скільки їх приходило до хати?
Приходило по двоє хлопців. Було й більше.
Де можна було заховати продукти харчування?
Закопували в землю залишки їжі, а взагалі була у нас діжка, то даже з неї вимітали все.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Та тим, хто пішов до колгоспу давали якусь похльобку.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Спочатку брали їжу всю, потім вивели корову.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Не дозволяли збирати в полі навіть колосків. І на своєму городі тоже. Ми потайки, коли були дуже голодні, особєнно взимку, йшли на поле і гризли корні капусти, які були залишені в землі.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Забороняли збирати і колоски, і залишки городини, але потайки збирали.
Хто охороняв поля і комори?
Ніхто не охраняв поля, а комори були зачинені просто.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Люди по-всякому – хто хотів, а хто – ні, а в основному це ж надєли давали на душу населення. А у нас були всі маленькі і треба і в колгоспі працювати, а на полі нікому, тому батько не вступив в колгосп, а мати рано померла.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Людям пропонували землю і так їх заманювали в колгосп.
Де переховували худобу?
А де ж ту худобу можна заховати, вона ж велика.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Вдень забирали зерно і продукти.
Скільки разів приходили до хати?
Часто приходили.
Коли почали люди помирати від голоду?
У 1932-33 роках мерли люди з голоду.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Конєчно були приюти для дітей, але я як сама сирота, можу сказати, що нікому до мене діла не було.
Хто не голодував в селі і чому?
Не голодували у селі ті, у кого був хліб, хто вступив у колхоз.
Хто зумів вижити?
Ті, хто ходив збирати зерно, продукти, хто міняв щось на продукти, той зміг вижити.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Да, ті хто міг допомагав. Сусіди інколи приносили їжу.
Які засоби вживали до виживання?
Картоплю вибрану на городі перекопували (картоплиння, так зване), колоски потайки збирали з полей.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Родичі допомагали харчами і трохи якоюсь одежою.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Їли траву, збирали літом ягоди в лісі. Терен їли.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Їли жолуді дуба, барбарис, грот, кашку клена, квіти акації.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Їли горобців, голубів.
Чи можна було купити чи виміняти в місті?
З міст приходили міняти на їжу мило, тканину викрашену.
Чи був голод в місті?
Так, в містах був голод, але в 1945-47 роках працювали. Я, наприклад, на заводі Києвському – Радіозаводі Дарницького району. Так ті, хто працював, їм давали трохи хліба, так, під’їжджала машина і кожному видавали його торбинку з хлібом.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Ні, відомостей і даних нема. Невідомо. Але багато.
Чи відомі випадки людоїдства ?
У селі – ні, а говорили, що в Києві був людожер, який полював на людей, говорили, що з цього м’яса і ковбасу робили.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Людей хоронили, якщо була змога, прямо на дворі.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Не знаю.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Захороняли людей на кладовищі.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Родичі поминають померлих на свята.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Так.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
В нашому селі Вороньки є християнська церква.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Хрести померлим є, але не всі збереглися. А пам’ятники є братською могилою.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Зараз молодь мало знає про ті роки, але дітям і онукам я розповідала.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Зараз я розумію, що винна влада.