Місце запису: с. Вовчанське (до 1946 р. Волконешти), Якимівський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: 13.09.2005 р.
Хто записав: Прушинська Олена.
Респондент: Кіров Анатолій Васильович, 1928 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав у селі Вовчанське (до 1946 р. Волконешти) Якимівського району Запорізької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Пам’ятаю, мені йшов 5-й рік.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Та чого ж був голод? Суш була. А потом все забрали.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Забравши все. Сразу мішки, а потом і з горшків вигрібали.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Не чув, не знаю.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Та приходили з ключками і кругом ними тикали: в сіні, в землі. А за документами? Ну показували якісь бумажки батькові, а він неписьменний.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Куркулів зразу виселяли. А тоді тільки забирали. У нас в хаті за піччю макітерка з пшоном була. Так забрали і її розбили по хаті пшоно розсипали.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Ні зброї не було. А палки і ключки носили.
Як люди боронились?
Люди не сопротівлялись. Мати сиділа з нами у хаті на лавкі, а вони шнирили.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Один раз заховали у ямі під собачою будкою. Та я сказав (ну малий був, спитали, де закопали хліб): “Під собакою”. І знайшли.
Хто і як шукав заховані харчі?
Активісти ниркали. Я ж казав, шо загостреними палицями, ключками.
Скільки їх приходило до хати?
Наші сільські комсомольці, комуністи (активісти) по 5-6 чоловік, по всьому двору ходили, кругом заглядили.
Де можна було заховати продукти харчування?
Де ховали – кругом знаходили.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
В колхозі на трудодні давали якусь полову.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі: одяг, рушники, худобу, тощо?
Як хліба не находили, забирали корову.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?А як же, чув. Ходив сам на поле збирати, та не попадався. А були такі, шо за жменю зернин сиділи. А мої сусіди понаїдалися на полі зерна, та й померли (їли, не жували).
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ганяли з поля людей. Бригадіри на тачанках їздили забирали мішечки, висипали прям на полі. Мерзлі буряки приносили додому.
Хто охороняв поля і комори?
Охороняли поля якісь сторожа, об’єжчики.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Люди не хотіли в колхоз. Мій батько пішов чабаном. Бо корову, коня забрали.
Чи змушували йти людей в колгосп?
А як прийшли забрали корову і сказали матері, щоб ішла в колхоз, а у неї нас четверо, я найменший.
Де переховували худобу?
Та де там заховаїш худобу. Ноччю зарізали, шоб не здавать у колхоз. А вони прийшли та м’ясо забрали, і з горшків все повиливали.
В який час ходили забирати у людей зерно?
І дньом, і вечором, коли ходили, тоді ходили – вони нікого не боялися. Комуністи!
Скільки разів приходили до хати?
Та я не помню. Багато. Кажний місяць.
Коли почали люди помирати від голоду?
Коли почали помирати? Як усе повиїдали.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Як помирали батьки? Здавали у ясла.
Хто не голодував в селі і чому?
Хто не голодував? Хто забирав хліб – той і не голодував.
Хто зумів вижити?
Ми вижили. А сусіди вмирали. Їли все, шо можна.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Ділилися, а чим було ділитися?
Які засоби вживали до виживання?
Я рибу ловив, сусліків виливали водою з норок.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
У нас родичів тут немає. В Таргаях лишилися, там тоже голодували.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Все їли, шо можна було. Грицики, лободу, акацієві цвіточки, гірчак (ми називали його “молочай”).
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Їли листя буряка, лободу.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Всіх диких і свійських. Сусліків, горобців.
Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?
Туди треба було їхати. А на чому поїдеш – все з’їли. Хто доходив туди – шось міняв. Там у городі було легше. На заводі шось давали.
Чи був голод в місті?
На проізводстві було легше. Голодувало село.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Багато вимерло. Я не знаю скільки.
Чи відомі випадки людоїдства?
У нас не їли. Було, шо пішов один у гості в Кільчик та й пропав.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Не знаю. Де вирили яму, там і ховали. За селом.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Нє, не платили. Родичі ховали, сусіди.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Не знаю.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Усіх померлих поминають!
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Не знаю.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?
Церкви немає, розібрали.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Немає.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Знає, по тєлєвізору бачили, в школі учать. Ми розказуємо. Добре, шо це опитування є. Я ось і Вам розказав.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Хто? Сталін. Комуністи.