Місце запису: м. Лебедин, Лебединський р-н., Сумська обл.
Дата запису: 26.07.2005 р.
Хто записав: Бєльська Тетяна Валентинівна.
Респондент: Капран Костянтин Петрович, 1929 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в місті Лебедин Лебединського району Сумської області.
Чи пам’ятаєте Ви голод 1932-33 р.р?
Пам’ятаю один приклад. На той час я ходив із старшим братом у дитсадок, який знаходився на вул. Рози Люксембург. Пам’ятаю такий случай, що прийшов через один двір, де я жив. Там дід, може він і не старий був, а замучений. Там хата страшна була, був разний мусор, і він собирав і що можна їв. На другий день ми з братом прийшли, а він уже був мертвий. Приїхали на підводі люди, положили його на ряднину, закутали його у ряднинку, положили на підводу і увезли. Куди його повезли я не знаю. Оце що я знаю.
Ну так, а який мусор він їв конкретно можете сказать?
Сушене людське гівно. Я сказав про це своїй матері. Вона мені нічого не сказала. Сказала: “Ти більше туди не ходи”. І в неї з очей потекли сльози. Оце і все, що я можу сказать. Більше я нічого не помню і не бачив.
А які, на Вашу думку, були причини голоду: засуха, неурожай, податки чи забирала урожай влада?
Влада? Мій батько був тоді депутатом міської ради. Він розказував, що приїжджала до нього конна міліція і ходили по хатах, як він тоді казав зажиточних чи куркулів. Забірали все, що можна було. І один такий був случай. Вісім дітей було, одно менше другого. I все забрали там: пшоно, просо, висівки разні. Забрала міліція і поїхала. А батько був як депутат. Він представник місцевої влади був. Ну, він багато мені, і як я великий був розказував, що у церкві було повно зерна, а люди умірали з голоду. А я, от я, ходив у садік. Там годували нас хорошо. Як на суботу й неділю приходили з братом, то мати й не знала чим нас годувать. Ну, була картонка там мерзла, висівки. Батько був сапожником і у їх була на Чернецькому комуна. У їх було своє поле, і вони там сіяли овес, ячмінь. І за рахунок цього вони виживали. Їм давали я не знаю по скільки, ну виживали. Своє зерно було од комуни. Оце і все.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, коли забирали?
Це я не можу сказати, бо я не знаю. Бо я був малий тоді.
Що таке „закон про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього? Чи дозволяли збирати колоски в полі, залишки городини?
Це я точно не знаю, що нічого не дозволяли собирать. Були об’єжчики на конях і з льотками. Це батько розказував.
Чи переховували люди худобу, щоб не забирали у колгосп? Чи хотіли вони вступати в колгосп?
Про це я не можу нічого сказать. Та це страшні годи були.
А в який час у людей ходили забирати зерна, продукти?
По словам батька у вечірній період. Ноччю.
Куди вони дівали це зерно? І забирали тільки зерно чи й інші речі – одяг, рушники, худобу?
Тільки зерно забирали. Як мій батько об’ясняв, тільки забирали зерно.
Куди вони його потім везли?
Про це не знаю. Міліція увозила з собою. А де вони дівали, хто-зна.
А по скільки чоловік ходило їх?
2 міліціонера і депутат.
Вони із зброєю ходили чи ні?
Із зброєю.
А люди чинили супротив?
Ну, скільки разів батько ходив, ніхто ні разу ніякого супротивленія не оказував.
А багато людей помирало в Лебедині? Як Ви думаєте? І хто зумів вижити?
Про це я не можу сказати, бо я був тоді малий, а слов других я не буду повторять.
А що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Що їли таке, що й страшно подумать. Все. Мерзлу картоплю, буряки. Та що осталось якесь зерно з гряззю, з пиллю. Трудно передать.
А чи відомі Вам випадки людоїдства у місті, і хто хоронив померлих від голоду?
Був провулок, жила одна жінка – це батьки розказували, що крала дітей і використовувала їх на м’ясо і продавала на базарі. І вона була поймана органами влади і була засуджена – це з розповіді батьків.
А як її звали, де вона жила?
Погонців провулок. А як її звать – не знаю. Це буквально 20-30 метрів од місця мого проживання.
А чи відомі місця захоронення людей, які померли від голоду? Чи поминають їх сьогодні?
Оце я не можу сказать, не знаю.
Що Ви знаєте про церкву? Як вона діяла в ті часи?
Про церкву теж не можу нічого сказать.
А кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Тодішня влада. Це було зроблено. Так всі казали. Голодомор був іскуственно зроблений. Влада у всьому винувата. Батько мій був депутатом міської ради, і він розказував, що Покровська церква була повністю забита зерном, але люди голодували і вмирали з голоду.
А хто туди зносив зерно?
Це я не знаю. Це, наверно, урожай. За це я не скажу точно. Казав, що церква була забита зерном.
Це влада його складала?
Влада. Це зерно було влади.