Місце запису: с. Замістя, Чернігівський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: 2005 р.
Хто записав: учні Замістянської ЗОШ.
Респондент: Каніболоцька Марія Карпівна, 1917 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Замістя Чернігівського району Запорізької області.
Колективізація в селах Комишуватка і Замістя (зараз село Замістя) проводилась 1929 року примусово-добровільно. З 1926 року в селі було збудовано невеличке приміщення школи, то в ньому вечорами, при лампах, проводилися збори: агітували за колгоспи.
Батьки дуже не хотіли колгоспу, бо хотіли хазяйнувать самими на землі, але… Не запишешся, то розкоркулять і кудись на поселення відправлять, пригрозять – насильно запишуть. Хотіли будувати нову хату і заготовили будматеріал весь. А як усуспільнували майно, землю, то повивозили на потребу колгоспу. Гірко згадувать тепер по це.
Так, пам’ятаю голод 1932-1933 років. В наших краях хліб непогано вродив, але все було забрано (казали, що треба город годувати). Та чи ні – не знаю. Люди виживали як могли: їли ховрашків, горобців. Хліб пекли з полови, домішуючи свіріпку. Що краще з одежі – ходили міняли на продукти харчування. Добре, що навколо нашого села були німецькі колонії, то багато чого міняли у них на квасолю, буряки та інше. Своїх запасів було мало, та якось викручувались. Жертв великих не було: кілька старих людей і двоє немовлят (не знаю від чого повмирали). Добре, що колгоспників підгодовували: у бригаді варили кандьори і дітей у школі підгодовували. Так і вижили. Та ніхто гадки не мав, що попереду буде війна.