Місце запису: с. Миколаївка, Бердянський р.н., Запорізька обл.
Дата запису: 25.09.2005 р.
Хто записав: Антоненко Вікторія Леонідівна.
Респондент: Кальмова Меланія Григорівна, 1911 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Миколаївка Бердянського району Запорізької області.
Меланіє Григорівно, я Вас хочу запитати, чи пам’ятаєте голод 1932-1933 років?
Ну що, воно був голод, ну не голод, а неврожай 1933 року. А я якраз в 35 років заміж ішла. Ото моя свадьба співала саме на цей час. Наварили борщу і ще дещо. Сама з Деревецької родом. Там всякі були: і багаті, і бідні.
Скільки вам років було тоді?
Ну, скільки, десь 22. Ось так.
Ви з 1911 року народження?
З января 1911 року.
Це вам зараз 95 років. Ви найстаріша жителька села Миколаївки.
Здається, що так.
Чи Ви пам’ятаєте, щоб у людей забирали продукти харчування в 32-33 році?
Так. Щоб цього не сталося, все ховали в глечики або в грубу, оскільки скрізь шукали і все до крихти забирали.
Що ж Ви їли?
І лободу, і коржики з неї. Мій батько. Гегало Гриша, прийшов з війни без руки. Ось уже й господар вдома. У нас була своя конячка. Поїде, горшків набере, наміняє, ото і не голодували, бо батько кормив нас.
Вас скільки було в родині?
Чотири дівчини було. Одні дівчата. На дівчат не давали землі. Ото на батька лише дадуть. Бідно жили, дуже бідно. А щоб голодували, то ніби не голодували.
Напевно, у 1932 році неврожай був?
Да, неврожай був.
І сусіди бідно жили?
І сусіди гак само жили. Бідували.
А Ви тут жили?
Ні. Соломкою хата вкрита, де колхоз був, біля річки.
А рибу ловили годі?
Та рибу ваганами ловили, їли її.
А такого, щоб людей їли, не було?
Такого не було.
А приходили, одбирали зерно?
Були такі люди. Ходили, питали. Ховала мама і в глечиках, і в грубі зерно.