- Місце запису: село Глібовка, Вишгородського району, Київської області;
- Дата запису: 2003 рік;
- Хто записав: Стефанчук Артем Петрович;
- Респондент: Іваницька Ольга Василівна, 1920 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала в селі Глібовка, Вишгородського району, Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
Я пам’ятаю ці голодні роки.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Влада забрала весь врожай і нам нічого не залишилось.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Продуктові загони, здається їх так називали.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не пам’ятаю, щоб доносили.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Ні, документів вони не мали.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Робили все, що хотіли: і висилали, і били.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Ні, зброї в них не було.
Як люди боронилися?
А ніяк не боронилися, всі боялися.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Були такі, що ховали, але в нас забирали все і ми не мали чого ховати.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Продзагони, а як їх звали не знаю.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
По 3-4 чоловіки приходили.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ніде, бо нічого не було.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали якусь гидоту.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Забирали все підряд, навіть хвору худобу.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Шось чула, але вже не пам’ятаю.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, не дозволяли.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Якісь інші люди із інших сел.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ні, не хотіли, їх всіх заганяли.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Приходили й погрожували зброєю та репресіями.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Всю худобу вбивали і м’ясо прятали.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Вранці ходили.
Скільки разів приходили до хати?
Десь три рази на місяць.
Коли почали помирати від голоду?
Коли закінчилась їжа, тоді почали й помирати.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Ніким не опікувались, вони почали помирати самі перші.
Хто не голодував у селі і чому?
Сім’я голови колгоспу, ті хто охороняв поля, хто приходив і забирав у нас все.
Хто зумів вижити?
Багато людей, які не померли.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Ніхто нічим не ділився, бо не було чим
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Таких родичів у мене не було, а про інших не знаю.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Споживали все.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Я не їла такого, тому не знаю.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Що піймали, те і їли.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Так, ходили до міста та міняли.
Чи був голод у містах?
Не було.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Не знаю, здається багато.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Так, було. Якщо приходили чужі, то з села вже не виходив.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Своїх хоронили на кладовищі, а чужих де приходилось.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Ставили пляшку і все.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
На кладовищі.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Так, звичайно поминають.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Лише родичі.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є капличка.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Ні нема.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Так, знають із книжок.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Винними вважаю тих, хто забирав у нас все і жив за рахунок нашого добра.