Місце запису: с. Шумилово, Бершадський р-н., Вінницька обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: студенти історичного факультету КНУ ім.Т.Шевченка, Холобаєва Марина.
Респондент: Хмарук Тетяна Петрівна, 1932 р.н..
Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Шумилово Бершадського району Вінницької області.
Чи не знаєте Ви щось про голод в Україні у сорокових або тридцятих роках?
Я сама народилася у рік голоду, але мати розповідала, що в той час у колгоспів працювала, так там їм щось поїсти давали, батько на сахарному заводі працював, звідки буряки або сахар приносив. А ще… мені мати розповідала про 32-й рік тоді дійсно їсти нема чого було. Так вони їли все, що тільки можна було з’їсти. Їли гнилу картошку. Також бабка моя у колгоспі працювала, так там вони за день праці кормові буряки збирали, та частини їх різали та у чоботи прятали, щоб ніхто не знайшов, і іншу їжу в чоботах додому приносили. Бабка вночі на поли ходила, де колоски після молоту залишалися, і збирала їх. В них коза була, то молоко було. Собак їли. Їжу намагалися заховати, яка була. У матеріних сусідів їжу з погреба знайшли і забрали. Ховали де тільки можна було, по печах ховали, ями виривали. Між стінами ховали…
Як це?
Ну, коли стіна двоїна була то доску вибивали та ховали туди, а поміж на місце її ставили. Ремні шкіряні, і таке було, жували. Кашу варили з гнилих гарбузів, кукурудзу гнилу їли — суп з неї варили. Але серед моїх рідних ніхто не помер.