Місце запису: с. Маньківка, Бершадський р-н., Вінницька обл.
Дата запису: невідомо
Хто записав: Холобаєва Марина.
Респондент: Хливнюк Іван Васильович, р.н. невідомий.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Меньківка Бершадського району Вінницької області.
Чи чули Ви щось про Голодомор тридцятих чи сорокових років можливо від батьків чи ще когось?
Так, трохи мати мені розповідала про події 32-го року та ще раніше. Батько працював завідувачем Крушинівської початкової школи. Тоді ж оголосили хлібозаготівлю, а в селі створити «буксирну бригаду» , яка ходила по дворах і збирала хліб, краще виразитися — шукала хліб ( в сараях, печах ) Збирати все, що знаходили. Отак ходили і прирекли на голод. Ще сяк-так животіли ті, в кого залишилися круги від соняшникової олії і висівки. Люди почали пухнути. Люди навіть птахів їли — горобців, а деякі щурів. А діти дистрофінами нами були — хворі, сонні, байдужі до всього. Мати казала, що дід хвилювався через це дуже. Хоча розповідав їй, що скрутно жилося й вчителям. Хоча він на рибуловлю ходив і інколи приносив улов, яким ділився, та риба траплялася не щодня. Стали пухнути й учителя. Казала, що особливо важка була весна 33-го: люди кидалися на першу землю. До висівок додавали сушені головки конюшини і випікали «хліб». Їли багато, тому деякі відразу від завороту кишок помирали. У школі діти сповіщали діду про померлих… Вчителі разом з батьками копали ями… Ховали переважно без трун, загортали тіло в якесь лахміття. Хати залишалися пустими. Дід жалівся матері на це, але в подробицях розповідав дуже мало, казав, що їй таке чути не потрібно. В школі було досить померлих дітей. Згадав і про книжки. Вчителів весною 33-го року кинули на пропажу ранніх культур. Усім, хто працював у колгоспі в спеціальному казані варили кашу або юшку. Давали по 2 черпаки, так педагоги і вижили. В сорокових роках не було так скрутно, я гадаю. Гадаю так через те, що не було розмов про 1946-й чи 47-й рік